Не приховують: часто порозумітися, прийняти правильне рішення допомагало саме спільне захоплення. З огляду на це, - посміхаються, - тепер шлюб тільки міцнішатиме, бо мають усі умови займатися улюбленою справою. (По – перше, є досить часу: обоє на пенсії, по-друге, змінили тісну однокімнатну квартиру в Севастополі на особняк у Щорсі). Планують перетворити його на казковий будиночок – з вітражами і різьбленням. Це – з часом. А до нинішньої весни Чернікіни прикрасять подвір’я іншими (зробленими з вільхи) будиночками – для птахів. Працювали над ними взимку. З настанням тепла, - розказують, - вдома не сидиться: обожнюють природу. А в Щорсі – і ліс, і річка. Чоловік за ескізами дружини вирізав електролобзиком оздоби для шпаківень. Їх залишилося чотири – одну вже подарували друзям.
Дарувати – це ще одна «хвороба» подружжя. Від неї обоє отримують справжнє задоволення. (Свої малюнки Лариса Чернікіна презентувала дитячому відділенню центральної районної лікарні, дитячій музичній школі, не кажучи про друзів та знайомих). Крім шпаківень, Лариса Миколаївна займалася взимку ще й виготовленням ляльок (з натуральних матеріалів) у селянських костюмах минулих століть. (Кошики, солом’яні капелюхи спеціально замовляла у щорських майстрів).
- Коли робиш те, до чого лежить душа, не відчуваєш старості, - зізнається жінка.
Марія Ісаченко
Комментариев нет:
Отправить комментарий