«Доброго дня, шановні променівці! Звертаються до вас члени фольклорного клубу «Надвечір’я» із с.Сулимівка Яготинського району Київської області.
Просимо уклінно надрукувати вірша, якого наша місцева поетеса Любов Соколовська присвятила Ользі Гец, котра родом із Займища Щорського району. Це саме завдяки Ользі Миколаївні розквітло культурне життя нашого села. За участю і дякуючи невтомності цієї жінки, у нас були створені два творчі колективи: жіночі – «Спадщина» і чоловічий - «Толока». Тепер вони об’єднані в один - «Надвечір’я». Ми завжди з любов’ю згадуємо нашу Оленьку і від усієї душі вдячні їй.
До нас у гості жінка завітала,
Жінка-царівна, мила, чарівна,
В селі вона давно своєю стала,
Хоч лише місяць в ньому прожила.
У неї очі, мов волошки, сині,
А коси – то ромашки золоті.
Висока, статна, неначе богиня,
Рідко таких зустрінеш у житті.
Завжди усміхнена, привітна, щира,
У неї серце добре, золоте.
Спасибі, Оленько, спасибі, мила,
Низький уклін Вам до землі за те,
Що, часу не шкодуючи і сили,
Ви провели із нами вечорниці:
І пряли, і пісень співали, й шили
Наші невтомні жінки-трудівниці.
Що Ви, як сонечко, що світить людям,
Зігріли нас теплом душі своєї.
Хай щастя і здоров’я з Вами буде,
А ще – наснага: як же Вам без неї?
Живіть сто років в злагоді й любові,
Даруйте людям радість і добро,
Хай посміхаються Вам зорі світанкові
Й кохання з Вами вічно щоб було».
Просимо уклінно надрукувати вірша, якого наша місцева поетеса Любов Соколовська присвятила Ользі Гец, котра родом із Займища Щорського району. Це саме завдяки Ользі Миколаївні розквітло культурне життя нашого села. За участю і дякуючи невтомності цієї жінки, у нас були створені два творчі колективи: жіночі – «Спадщина» і чоловічий - «Толока». Тепер вони об’єднані в один - «Надвечір’я». Ми завжди з любов’ю згадуємо нашу Оленьку і від усієї душі вдячні їй.
До нас у гості жінка завітала,
Жінка-царівна, мила, чарівна,
В селі вона давно своєю стала,
Хоч лише місяць в ньому прожила.
У неї очі, мов волошки, сині,
А коси – то ромашки золоті.
Висока, статна, неначе богиня,
Рідко таких зустрінеш у житті.
Завжди усміхнена, привітна, щира,
У неї серце добре, золоте.
Спасибі, Оленько, спасибі, мила,
Низький уклін Вам до землі за те,
Що, часу не шкодуючи і сили,
Ви провели із нами вечорниці:
І пряли, і пісень співали, й шили
Наші невтомні жінки-трудівниці.
Що Ви, як сонечко, що світить людям,
Зігріли нас теплом душі своєї.
Хай щастя і здоров’я з Вами буде,
А ще – наснага: як же Вам без неї?
Живіть сто років в злагоді й любові,
Даруйте людям радість і добро,
Хай посміхаються Вам зорі світанкові
Й кохання з Вами вічно щоб було».
Комментариев нет:
Отправить комментарий