Згадую, як наш займищанський колгоспний тесля Серпик зі знанням справи казав: «Мине масляна, закапає з дахів». Ось і закапало. «Душу готувати треба», - казав завжди в цей час дід Кузьма. Від його сивої бороди, від ретельно причесаного волосся, здавалось, іде якесь сяйво. Такими я уявляв собі святих угодників. Діда Кузьму багатого хто і справді вважає святим. Він пішки ходив у Київ на прощу. А тепер-от насушив собі чорних сухарів з сіллю і увесь піст буде пити з ними чай.
… Мати під сердитим поглядом батька ховає приготований до Пасхи самогон. Яйця, сало – теж під замком у коморі. «А, гріхи... – зітхаючи, каже вона. Не легко змінюватись, але піст є піст. Хай інші сердяться, а ти тримайся, про душу думай. Такий час – все одно, що останні дні прийшли. Читай «Господи, Владика живота мого». І я починаю читати недавно вивчену молитву. В хаті порожньо. Запах якийсь особливий. Це – запах Великого посту. Перед іконою, старою, ще покійної прабабусі, запалили «пісну» лампадку. Тепер вона буде постійно горіти до Великодня. Коли лампадку запалює батько (він це робив по суботах), завжди лунає його приємне: «Хресту твоєму кланяємося, Владико!» І я наспівую за ним: «І святе Воскресіння Твоє сла-а-вимо». Від цих слів починає здаватися, що колишнє життя закінчується: і треба готуватися до нового, яке буде. Де? Десь – на небесах, сповнених чар і таємниць? Тому треба очистити душу від усіх гріхів, бо все навкруги – інше, особливе, невидиме і тривожне. Дід Кузьма розказував мені, що тепер «таке», ніби душа розлучається з тілом. «Вони» пильнують, щоб ухопити душу. А вона тремтить і плаче. «Вони» відчувають, що «їм» наближається кінець, бо Христос воскресне. Через те і піст, щоб до церкви триматися ближче, світлого дня чекати і не думати про гріховне.
Фіранки з вікон познімані, і буде тепер бідно до самої Пасхи. На столі – миска з жовтими засоленими огірками і квашеною капустою. Я хапаю її пучками. Диво, як хрумтить! І даю собі слово не їсти скоромного протягом усього посту. Навіщо губити душу, якщо буде компот, картопляні пиріжки з капустою на олії, коли буде до столу горох, борщ з грибами і гречана каша. Їх не забути, як і хліба з хрусткою скоринкою та з конопляною олією.
Як швидко плине час… Зараз – не ті часи. Очистити душу від усіх гріхів і не думати про гріховне проблематично, бо в магазинах повно всяких спокусливих продуктів, яких не можна їсти під час посту. А якби і справді всі почали постувати - хоча б раз на рік, що було б? По-перше, у магазинах знизився б обіг – а значить, і ціни б мусили знижувати на продукти, щоб вони не зіпсувалися. По-друге, закрилися б спиртові точки. По-третє, знизилася б злочинність, а сімейні бюджети поповнилися б: гаманці б потовстішали, животи б схудли. І не треба було б купувати в аптеках спеціальні таблетки. Піст очистив би тіло від целюліту, а заодно й від інших хвороб. І головне – настрій у людей поліпшився б. Вони стали б більш виваженими, спокійними і перестали б шкодувати про те, що проголосували не за того депутата до Верховної Ради.
Георгій ЛЕПНЮК
Комментариев нет:
Отправить комментарий