Приватне сільгосппідприємство «Стиль», як самостійне
формування, бере свої витоки з 2001 року. Починалося з двох корів та кількох одиниць майже добитої техніки.
У невеликому селі Хрінівка невелике псп за цей короткий час не лише не збанкрутувало (таке майбутнє «Стилю» передрікали недоброзичливці), а довело своє право на життя упевненим поступом.
На узвишші під лісом у дерев’яному сараї утримують 60 голів великої рогатої худоби, з яких 32 – корови. Молода доярка Оксана Веселова дбайливо доглядає за ними. Особливо гордиться приплодом. Поки дорослі тварини вигулюються в кошарі, радіючи весняному сонечку, маленькі телятка, мов у ковдру, кутаються в пухке сіно.
Н.Г. Чернявська – одна із засновників господарства, аж до виходу на пенсію була на невеликій тваринницькій дільниці й зоотехніком, і ветеринаром, і завідуючою фермою. І досі часто приходить сюди, в разі потреби завжди готова підставити плече своїй молодій колезі. А директор псп П.Я. Кирикой чи то жартома, а чи всерйоз називає Ніну Григорівну своїм заступником. Тваринники О.В. Дудко та В.І. Горенок слідкують за порядком у сараї, годують худобу.
Але генератором ідей, як і їх утілювачем, разом з усіма залишається Петро Якович. У круговерті клопотів (а вони у селян змінюються у відповідності до того, як змінюються пори року) він не дуже переймався такими поняттями як власний авторитет та повага підлеглих. Втім, усіх він скоріше має за соратників. Та події минулого серпня змусили зробити переоцінку поглядів на життя та роботу.
Коли несподівана хвороба вибила П.Я. Кирикоя із сідла (були складна операція та період реабілітації) у найгарячішу для хлібороба жнивну пору, життя в господарстві не зупинилося.
– Вони без мене ще краще справлялися, аніж при мені, - посміхається Петро Якович із притаманною лукавинкою. – Самі діставали солярку й запчастини, вчасно зібрали пшеницю і жито.
Коли П.Я. Кирикой повернувся з лікарні й звично взявся на точку за лопату, у нього ніби ненароком поцікавилися: «Дорого обійшлася операція?» Відповів, не розуміючи до чого йдеться: «Дорого». «Тож іди доліковуйся. Ти нам здоровий потрібен!» Поїхав на ферму, коли тривало доїння корів. Підхопив відра з молоком, а Ніна Григорівна миттєво відреагувала: «Вранці приїжджай і проводь наряд, а ввечері перевір як виконали. Потрібно лежати й швидше одужувати, а не за відра хапатися!» Така зворушлива турбота дорого коштує. Не все в житті вимірюється грошима. Добре слово і зцілює, і окрилює.
О.М. Білоус хоч і мешкає в Гірську та й не працює він у псп «Стиль», але ціну жнивній днині добре знає: більше десятка років був особистим водієм покійного голови колгоспу «Україна» В.С. Куценка. В обох селах і досі згадують вдячним словом талановитого керівника, при якому господарство процвітало. Тож минулого літа Олександр Миколайович вигнав із свого гаража власну автівку й за відсутності П.Я. Кирикоя підсобляв невеликому, але дружному колективу псп «Стиль».
Восени механізатор М.М. Сердюк засіяв озиму ниву житом і пшеницею та й на зиму розрахувався з роботи. А коли весняне поле покличе хліборобів, знову візьметься за звичну справу: орати й сіяти. Адже намічено 60-70 гектарів зайняти ярими культурами – люпином, вівсом та гречкою. Знову в «Стилі» садитимуть картоплю. Торік вирощували її на 1,5 гектара, тож до самого Нового року мали що згодовувати худобі. Картоплю в господарстві садять виключно на корм ВРХ.
– На жаль, - розмірковує П.Я. Кирикой, - при діючих нині цінах на тваринницьку продукцію селянин почувається ошуканим: 2 грн. за 1 кг молока та 8-9 грн. за 1 кг м’яса яловичини дали цьогоріч колосальний недобір коштів. Держава не захищає інтереси виробничників. Торік сільгоспформування так і не отримали обіцяної дотації на м’ясо.
Зимівля худоби проходила нормально. І зараз під навісом ще чимало сіна, а в полі – заскиртованої соломи. У концкорми додають сіль, а про хвою, на жаль, забули: хоча зелений сосновий бір – поруч. Надворі завесніло, тож уже незабаром у господарство з центру зайнятості повернуться механізатор М.М. Сердюк та пастух В.В. Голіков – їх робота має сезонний характер. Та попри це, незалежно від того, постійно чи посезонно працюють люди – усіх відзначає почуття відповідальності. За це керівник цінує хрінівців, вибачає деякі слабкості. Головне, вважає, щоб робота йшла.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
формування, бере свої витоки з 2001 року. Починалося з двох корів та кількох одиниць майже добитої техніки.
У невеликому селі Хрінівка невелике псп за цей короткий час не лише не збанкрутувало (таке майбутнє «Стилю» передрікали недоброзичливці), а довело своє право на життя упевненим поступом.
На узвишші під лісом у дерев’яному сараї утримують 60 голів великої рогатої худоби, з яких 32 – корови. Молода доярка Оксана Веселова дбайливо доглядає за ними. Особливо гордиться приплодом. Поки дорослі тварини вигулюються в кошарі, радіючи весняному сонечку, маленькі телятка, мов у ковдру, кутаються в пухке сіно.
Н.Г. Чернявська – одна із засновників господарства, аж до виходу на пенсію була на невеликій тваринницькій дільниці й зоотехніком, і ветеринаром, і завідуючою фермою. І досі часто приходить сюди, в разі потреби завжди готова підставити плече своїй молодій колезі. А директор псп П.Я. Кирикой чи то жартома, а чи всерйоз називає Ніну Григорівну своїм заступником. Тваринники О.В. Дудко та В.І. Горенок слідкують за порядком у сараї, годують худобу.
Але генератором ідей, як і їх утілювачем, разом з усіма залишається Петро Якович. У круговерті клопотів (а вони у селян змінюються у відповідності до того, як змінюються пори року) він не дуже переймався такими поняттями як власний авторитет та повага підлеглих. Втім, усіх він скоріше має за соратників. Та події минулого серпня змусили зробити переоцінку поглядів на життя та роботу.
Коли несподівана хвороба вибила П.Я. Кирикоя із сідла (були складна операція та період реабілітації) у найгарячішу для хлібороба жнивну пору, життя в господарстві не зупинилося.
– Вони без мене ще краще справлялися, аніж при мені, - посміхається Петро Якович із притаманною лукавинкою. – Самі діставали солярку й запчастини, вчасно зібрали пшеницю і жито.
Коли П.Я. Кирикой повернувся з лікарні й звично взявся на точку за лопату, у нього ніби ненароком поцікавилися: «Дорого обійшлася операція?» Відповів, не розуміючи до чого йдеться: «Дорого». «Тож іди доліковуйся. Ти нам здоровий потрібен!» Поїхав на ферму, коли тривало доїння корів. Підхопив відра з молоком, а Ніна Григорівна миттєво відреагувала: «Вранці приїжджай і проводь наряд, а ввечері перевір як виконали. Потрібно лежати й швидше одужувати, а не за відра хапатися!» Така зворушлива турбота дорого коштує. Не все в житті вимірюється грошима. Добре слово і зцілює, і окрилює.
О.М. Білоус хоч і мешкає в Гірську та й не працює він у псп «Стиль», але ціну жнивній днині добре знає: більше десятка років був особистим водієм покійного голови колгоспу «Україна» В.С. Куценка. В обох селах і досі згадують вдячним словом талановитого керівника, при якому господарство процвітало. Тож минулого літа Олександр Миколайович вигнав із свого гаража власну автівку й за відсутності П.Я. Кирикоя підсобляв невеликому, але дружному колективу псп «Стиль».
Восени механізатор М.М. Сердюк засіяв озиму ниву житом і пшеницею та й на зиму розрахувався з роботи. А коли весняне поле покличе хліборобів, знову візьметься за звичну справу: орати й сіяти. Адже намічено 60-70 гектарів зайняти ярими культурами – люпином, вівсом та гречкою. Знову в «Стилі» садитимуть картоплю. Торік вирощували її на 1,5 гектара, тож до самого Нового року мали що згодовувати худобі. Картоплю в господарстві садять виключно на корм ВРХ.
– На жаль, - розмірковує П.Я. Кирикой, - при діючих нині цінах на тваринницьку продукцію селянин почувається ошуканим: 2 грн. за 1 кг молока та 8-9 грн. за 1 кг м’яса яловичини дали цьогоріч колосальний недобір коштів. Держава не захищає інтереси виробничників. Торік сільгоспформування так і не отримали обіцяної дотації на м’ясо.
Зимівля худоби проходила нормально. І зараз під навісом ще чимало сіна, а в полі – заскиртованої соломи. У концкорми додають сіль, а про хвою, на жаль, забули: хоча зелений сосновий бір – поруч. Надворі завесніло, тож уже незабаром у господарство з центру зайнятості повернуться механізатор М.М. Сердюк та пастух В.В. Голіков – їх робота має сезонний характер. Та попри це, незалежно від того, постійно чи посезонно працюють люди – усіх відзначає почуття відповідальності. За це керівник цінує хрінівців, вибачає деякі слабкості. Головне, вважає, щоб робота йшла.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий