Все, відгриміла привітальна днина з нагоди 8 Березня. Поцілунки, презенти, частування, палкі слова любові й вишукані промови на честь найкращої частини людства залишилися у вчорашньому дні. Жінок радували шикарними букетами квітів, не завжди доречними наборами парфумів й усілякими дрібними, але такими милими проявами чоловічої уваги. (Гра емоцій, помножена на бурління гормонів в організмі – зрештою ж, весна прийшла – змушувала серця людей битися швидше, ніж зазвичай).
А деяких жінок відзначили офіційно – Почесною грамотою. За традицією її можна вставити у рамку й повісити на стіні. Такий подарунок – воістину царський. Це не новий мобільний телефон чи модна парасолька, які може вкрасти злодій. На грамоту ніхто не зазіхне (бо кому вона дійсно треба?), тож і радуватиме вона свою власницю щодня і дуже довго… Але менш про те. Зараз, тримаючи в руках свіжий номер «Променя», читачам-чоловікам варто поміркувати: а яким чином вийде продовжити святковий період, не обмежуючись лише 8 Березня?
Один з варіантів є одночасно простим і складним: приготувати завтра для дружини оригінальний обід. Словом, здивувати. (Бо погодьмося – не часто і далеко не всі чоловіки вважають за доцільне гаяти свій час на кухні. Хоча потенціал мають до цієї справи цілком очевидний. Багато хто, потрапляючи на полювання чи риболовлю, демонструє на природі дивовижні прояви куховарського мистецтва. Тож чом би «не блиснути» своїм прихованим талантом і вдома – хоч раз на рік?)
Отже, визначилися: у неділю, доки дружина ще спатиме, встаємо рано-раненько й беремося за роботу. Передовсім, треба визначитися: чим дивувати свою жінку, точніше кажучи, на якому рецепті зупинити вибір. Зварити пельмені – відверто банально, приготувати макарони по-флотськи – якось вже занадто простувато. Про звичайну варену картоплю й мови нема… Хоча ні, за картоплю взятися можна, але дещо інакше. І в нагоді стане так званий французький варіант. Щоправда, у такому разі доведеться постаратися, адже картопля без доданої м’ясної страви та салату виглядатиме відверто вбого.
З неозорої пропозиції класичної європейської кухні на увагу нашої невибагливої публіки заслуговує рецепт запікання картоплі «Дофіне». Звідки така назва – питання дискусійне. Можливо, страва набула популярності з однойменної провінції на південному сході Франції або кухар-винахідник вирішив вшанувати своє творіння на честь спадкоємця королівського престолу - дофіна? Але це, так би мовити, лірика. Якщо вести мову, власне, про одну з варіацій приготування, то спочатку треба почистити півкіло картоплі й порізати її на кружальця товщиною приблизно по 5 міліметрів. Потім у каструлі доводиться до кипіння вода і «картопляний напівфабрикат» поміщується туди на 4 хвилини. Тільки-но вода знову закипить – її зливають, а кружальця викладають рядами в 2 шари на скляну пательню (чи то б пак - сковорідку). Перед цим на дно посуду виливають трошки соняшникової олії, 150 грамів вершків (зверніть увагу – саме вершків, а не сметани) і висипають нарізану цибулю (двох голівок буде досить). Пательню ставлять у попередньо добре розігріту духовку на 15 хвилин. Потім страву дістають, солять, притрушують зверху тертим сиром і завершують приготування в тій таки духовці на середньому вогні ще хвилин з п’ять.
Паралельно має тривати приготування м’яса. (Не забувайте – воно любить чоловічі руки, тож все у вас вийде гаразд). Беремо 300 грамів курячого філе без шкіри. На пательню щедро бризкаємо соняшникову олію, кладемо м’ясо і коли воно почне шкварчати – додаємо три-чотири столові ложки гірчиці та нарізаний пучечок зеленої цибулі. Перемішуємо інгредієнти. Трохи згодом треба влити 200 грамів (склянку) вершків та 50 грамів білого напівсухого чи напівсолодкого вина. По ходу смажену курятину кілька разів перевертають з боку на бік. Потім солять, зменшують вогонь, на шматках обсмаженого м’яса гострим ножем упоперек волокон роблять неглибокі надрізи й кладуть три-чотири зубчики розчавленого часнику. (Якщо часник покласти раніше – страва може вийти трохи гіркуватою). Хвилин п’ять тушкування – і все готове. Не виключено, що саме в цей момент, приваблена незвичними і пікантними запахами, на кухні з’явиться ваша дружина. Женіть її звідти до іншої кімнати! Хай там гартує свій апетит.
Останній штрих – дрібно нарізати капусту на салат. (Обов’язково впоперек листя). Порція на двох – це чверть качанчика. Заправляти треба десятком крапель свіжого лимонного соку, двома ложками сметани і дрібкою солі.
Кінець процесу – це коли на таріль викладають картоплю, м’ясо (його треба залити рештками соусу з пательні) і прикрашають всю цю смакоту салатом. До застілля доречним буде налити по бокалу (не більше 200 грамів) білого вина. Стосовно ж десерту, то тут усе залежить від уяви чоловіка та дружини. Певно, у неділю, коли немає куди поспішати, вони знайдуть, що зробити вдвох.
Наостанок варто зауважити: читачі мають розуміти, що будь-які кулінарні поради не є догмою. Фантазуйте, виявляйте ініціативу, сміливо експериментуйте. І ставтеся до всього з легким серцем та дещицею гумору. Адже найкраща приправа до будь-якої страви – щира усмішка і гарний настрій.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
P.S. А, ледве не забув. Після вищезгаданого куховарства і частування лишиться чимало брудного посуду й неодмінно постане запитання: хто ним займатиметься? Найкращий варіант – дозволити його помити жінці. Врешті-решт шеф-кухар не повинен обтяжувати себе такими дрібницями. Бо йому вже треба думати, -що приготувати до наступного свята…
А деяких жінок відзначили офіційно – Почесною грамотою. За традицією її можна вставити у рамку й повісити на стіні. Такий подарунок – воістину царський. Це не новий мобільний телефон чи модна парасолька, які може вкрасти злодій. На грамоту ніхто не зазіхне (бо кому вона дійсно треба?), тож і радуватиме вона свою власницю щодня і дуже довго… Але менш про те. Зараз, тримаючи в руках свіжий номер «Променя», читачам-чоловікам варто поміркувати: а яким чином вийде продовжити святковий період, не обмежуючись лише 8 Березня?
Один з варіантів є одночасно простим і складним: приготувати завтра для дружини оригінальний обід. Словом, здивувати. (Бо погодьмося – не часто і далеко не всі чоловіки вважають за доцільне гаяти свій час на кухні. Хоча потенціал мають до цієї справи цілком очевидний. Багато хто, потрапляючи на полювання чи риболовлю, демонструє на природі дивовижні прояви куховарського мистецтва. Тож чом би «не блиснути» своїм прихованим талантом і вдома – хоч раз на рік?)
Отже, визначилися: у неділю, доки дружина ще спатиме, встаємо рано-раненько й беремося за роботу. Передовсім, треба визначитися: чим дивувати свою жінку, точніше кажучи, на якому рецепті зупинити вибір. Зварити пельмені – відверто банально, приготувати макарони по-флотськи – якось вже занадто простувато. Про звичайну варену картоплю й мови нема… Хоча ні, за картоплю взятися можна, але дещо інакше. І в нагоді стане так званий французький варіант. Щоправда, у такому разі доведеться постаратися, адже картопля без доданої м’ясної страви та салату виглядатиме відверто вбого.
З неозорої пропозиції класичної європейської кухні на увагу нашої невибагливої публіки заслуговує рецепт запікання картоплі «Дофіне». Звідки така назва – питання дискусійне. Можливо, страва набула популярності з однойменної провінції на південному сході Франції або кухар-винахідник вирішив вшанувати своє творіння на честь спадкоємця королівського престолу - дофіна? Але це, так би мовити, лірика. Якщо вести мову, власне, про одну з варіацій приготування, то спочатку треба почистити півкіло картоплі й порізати її на кружальця товщиною приблизно по 5 міліметрів. Потім у каструлі доводиться до кипіння вода і «картопляний напівфабрикат» поміщується туди на 4 хвилини. Тільки-но вода знову закипить – її зливають, а кружальця викладають рядами в 2 шари на скляну пательню (чи то б пак - сковорідку). Перед цим на дно посуду виливають трошки соняшникової олії, 150 грамів вершків (зверніть увагу – саме вершків, а не сметани) і висипають нарізану цибулю (двох голівок буде досить). Пательню ставлять у попередньо добре розігріту духовку на 15 хвилин. Потім страву дістають, солять, притрушують зверху тертим сиром і завершують приготування в тій таки духовці на середньому вогні ще хвилин з п’ять.
Паралельно має тривати приготування м’яса. (Не забувайте – воно любить чоловічі руки, тож все у вас вийде гаразд). Беремо 300 грамів курячого філе без шкіри. На пательню щедро бризкаємо соняшникову олію, кладемо м’ясо і коли воно почне шкварчати – додаємо три-чотири столові ложки гірчиці та нарізаний пучечок зеленої цибулі. Перемішуємо інгредієнти. Трохи згодом треба влити 200 грамів (склянку) вершків та 50 грамів білого напівсухого чи напівсолодкого вина. По ходу смажену курятину кілька разів перевертають з боку на бік. Потім солять, зменшують вогонь, на шматках обсмаженого м’яса гострим ножем упоперек волокон роблять неглибокі надрізи й кладуть три-чотири зубчики розчавленого часнику. (Якщо часник покласти раніше – страва може вийти трохи гіркуватою). Хвилин п’ять тушкування – і все готове. Не виключено, що саме в цей момент, приваблена незвичними і пікантними запахами, на кухні з’явиться ваша дружина. Женіть її звідти до іншої кімнати! Хай там гартує свій апетит.
Останній штрих – дрібно нарізати капусту на салат. (Обов’язково впоперек листя). Порція на двох – це чверть качанчика. Заправляти треба десятком крапель свіжого лимонного соку, двома ложками сметани і дрібкою солі.
Кінець процесу – це коли на таріль викладають картоплю, м’ясо (його треба залити рештками соусу з пательні) і прикрашають всю цю смакоту салатом. До застілля доречним буде налити по бокалу (не більше 200 грамів) білого вина. Стосовно ж десерту, то тут усе залежить від уяви чоловіка та дружини. Певно, у неділю, коли немає куди поспішати, вони знайдуть, що зробити вдвох.
Наостанок варто зауважити: читачі мають розуміти, що будь-які кулінарні поради не є догмою. Фантазуйте, виявляйте ініціативу, сміливо експериментуйте. І ставтеся до всього з легким серцем та дещицею гумору. Адже найкраща приправа до будь-якої страви – щира усмішка і гарний настрій.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
P.S. А, ледве не забув. Після вищезгаданого куховарства і частування лишиться чимало брудного посуду й неодмінно постане запитання: хто ним займатиметься? Найкращий варіант – дозволити його помити жінці. Врешті-решт шеф-кухар не повинен обтяжувати себе такими дрібницями. Бо йому вже треба думати, -що приготувати до наступного свята…
Комментариев нет:
Отправить комментарий