Судячи з обговорених минулого тижня на сільському сході питань, життя у Петрівці не таке вже, щоб зовсім ідеальне,але з явними елементами позитиву – це точно. Сільрада в межах компетенції та повноважень виконує свої функції.
Звітуючи перед уповноваженими представниками громади, сільський голова М.Ф. Деркач навела трохи статистичних даних.
На два населені пункти – Петрівку й Журавок - майже тисяча мешканців. У господарствах 213 корів, 35 тракторів, 2 вантажівки, кілька комбайнів. Соціально-обслуговуюча інфраструктура цілком достатня – є лікарська амбулаторія (єдиний недолік – у цій галузі працює лише аптечний кіоск, а нормальної аптеки немає), пошта, банківське відділення, до послуг бажаючих – заклади культури. Торгівля теж задовольняє потреби споживачів. Більш докладно на зібранні говорили про комплекс «школа-сад». Останнім часом освітянсько-виховна сфера на селі відчутно зосередила на собі увагу громади – на одному навчальному корпусі звели новий дах, у спортзалі та їдальні вставили металопластикові вікна, для кухні придбали хорошу електроплиту, облаштували внутрішні санвузли. У думках люди вже йдуть далі – хочуть заміни решти вікон на більш сучасні, аби у всьому приміщенні завжди підтримувався належний температурний режим і можна було вести мову про ефективні заходи з енергозбереження. І хай навіть зробити задумане вдасться лише у 2014 чи 2015 роках – рухатися вперед треба обов’язково. Зрештою, школа упевнено дивиться в майбутнє. За партами – 98 учнів, у садку – 31 малюк. Вони, ніби жвава нотка у повсякденному житті села.
Якщо згадати про роль органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у вирішенні проблем сільських мешканців, то передовсім треба констатувати: людям подобається практика приїзду до Петрівки представників різних служб (скажімо, райуправління соцзахисту) для прийому громадян. Такого роду діяльність слід поширювати на інші структури, тобто робити їхню роботу ближчою до людей. Ось і цього разу учасники сходу скористалися нагодою поставити посадовцям чимало конкретних, інколи – й гострих запитань.
Н.П. Помазанко, яка має за плечима 33 роки роботи на фермі, коротко розповіла про свою життєву історію. Колись була передовичкою, днювала й ночувала на роботі в колгоспі – то й на святкові засідання в райцентр возили, й промови доручали виголошувати, а як пішла на заслужений відпочинок – нарахували мізерну пенсію. Зараз вона отримує трохи більше тисячі гривень. І де ж справедливість? А торік, як підвищували пенсійні виплати, їй одного разу додали 57 копійок, іншого – 90. На такі слова начальник райуправління Пенсійного фонду М.С. Шидловська відреагувала обіцянкою докладно розібратися в ситуації…
Говорячи про проблеми, сільський голова М.Ф. Деркач згадала про торгівлю «на точках» спиртом-фальсифікатом, утворення стихійних смітників тощо. Люди у відповідь загомоніли – так, дійсно, навіть біля ставка – відомого місця відпочинку – в око впадають непоодинокі купи всілякого непотребу. І чи вдасться колись вплинути на тих, котрі вперто не хочуть прибирати за собою? Бо така форма, як громадський осуд, далеко не завжди дає ефект…
Стосовно благоустрою населеного пункту, то значну частку робіт бере на себе місцеве сільгосппідприємство. Розчистка вулиць, підсипка і грейдерування доріг, транспорті послуги – робиться чимало. Загалом же керівництво псп «Яна Плюс» є традиційним спонсором для будинку культури, спортивних змагань, святкових заходів, тому й уявити сьогоднішнє життя Петрівки без нього просто неможливо. Зрештою ж, у господарстві мають роботу й тутешні мешканці. Словом, якщо порівнювати стан справ з тими селами, де взагалі зникло великотоварне сільгоспвиробництво, то тут є про що сказати добре слово. А головне – у Петрівці такий вислів, як соціальна відповідальність псп перед громадою, поступово, але впевнено наповнюється реальним змістом.
Підсумував роботу сходу голова райдержадміністрації О.В. Грабовський. Нотуючи по ходу зібрання відгуки на зауваження людей, він сказав: загалом почув про 13 проблемних позицій, які турбують мешканців Петрівки. Не все можна зробити негайно, проте існують першочергові завдання, на яких і слід зосередити зусилля. Вже є приклад дієвої співпраці місцевої громади з депутатом Верховної Ради Ігорем Рибаковим. Слід сподіватися, позитивні напрацювання знайдуть своє продовження й надалі. А якщо вдатися до конкретики, то О.В. Грабовський повідомив, що днями у Чернігові було отримано згоду на фінансування відновлення вуличного освітлення по селу. Звісна річ, починати треба зі складання проектно-кошторисної документації, однак перспектива для вечірньої Петрівки засяяти вогнями нових ліхтарів – набула вже конкретних обрисів і стала ніби підтвердженням того, що в історії населеного пункту можна буде відкрити нову сторінку.
...Чим дійсно може тішитися Петрівка, так це відродженням сільгоспвиробництва. З року в рік площі, відведені під вирощування зернових культур у псп «Яна Плюс», збільшуються, а врожайність кукурудзи взагалі б’є всі колишні рекорди. З такої очевидної результативності зиск має не лише господарство, а й окремі мешканці села. Подейкують, ніби по деяких приватних обійстях (у коморах), можна побачити по 40-50 мішків золотавих зернят. Є спритники, які не соромилися поночі заїхати на поле навіть возом, куди й завантажували здобич…
Хоча доводиться чути поміж петрівлян розмови й іншого характеру. Не всім ясно, за якою методикою й на підставі яких експертних оцінок нараховується орендна плата, що виплачується власникам земельних паїв. Воно й зрозуміло, люди хочуть більше грошей. (У даному випадку ґрунтовне роз’яснення, без абстрактного цитування офіційних документів, міг би дати начальник управління агропромрозвитку райдержадміністрації М.Ф. Колодюк. Разом з тим поінформував би читачів «Променя», бо їм цікаво – чи виконується в нашому краї указ Президента про встановлення мінімальної ставки виплати землевласникам (3%), або – хто з керівників псп зухвало ігнорує документ, що вийшов з-під пера гаранта Конституції. Причому, тут доречно зауважити, що «Яна Плюс» належні три відсотки нараховує). Ще у населення викликає стурбованість масове застосування в рільництві мінеральних добрив. Проблему озвучив М.Я. Марченко. Мовляв, проноситься в небі літак і сипле нам на голови усіляку хімію, та й на полях отого «добра» осідає чимало, а все це йде у підземні води, згодом – потрапляє в колодязі… Але як цьому зарадити - наразі невідомо.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора
На два населені пункти – Петрівку й Журавок - майже тисяча мешканців. У господарствах 213 корів, 35 тракторів, 2 вантажівки, кілька комбайнів. Соціально-обслуговуюча інфраструктура цілком достатня – є лікарська амбулаторія (єдиний недолік – у цій галузі працює лише аптечний кіоск, а нормальної аптеки немає), пошта, банківське відділення, до послуг бажаючих – заклади культури. Торгівля теж задовольняє потреби споживачів. Більш докладно на зібранні говорили про комплекс «школа-сад». Останнім часом освітянсько-виховна сфера на селі відчутно зосередила на собі увагу громади – на одному навчальному корпусі звели новий дах, у спортзалі та їдальні вставили металопластикові вікна, для кухні придбали хорошу електроплиту, облаштували внутрішні санвузли. У думках люди вже йдуть далі – хочуть заміни решти вікон на більш сучасні, аби у всьому приміщенні завжди підтримувався належний температурний режим і можна було вести мову про ефективні заходи з енергозбереження. І хай навіть зробити задумане вдасться лише у 2014 чи 2015 роках – рухатися вперед треба обов’язково. Зрештою, школа упевнено дивиться в майбутнє. За партами – 98 учнів, у садку – 31 малюк. Вони, ніби жвава нотка у повсякденному житті села.
Якщо згадати про роль органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у вирішенні проблем сільських мешканців, то передовсім треба констатувати: людям подобається практика приїзду до Петрівки представників різних служб (скажімо, райуправління соцзахисту) для прийому громадян. Такого роду діяльність слід поширювати на інші структури, тобто робити їхню роботу ближчою до людей. Ось і цього разу учасники сходу скористалися нагодою поставити посадовцям чимало конкретних, інколи – й гострих запитань.
Н.П. Помазанко, яка має за плечима 33 роки роботи на фермі, коротко розповіла про свою життєву історію. Колись була передовичкою, днювала й ночувала на роботі в колгоспі – то й на святкові засідання в райцентр возили, й промови доручали виголошувати, а як пішла на заслужений відпочинок – нарахували мізерну пенсію. Зараз вона отримує трохи більше тисячі гривень. І де ж справедливість? А торік, як підвищували пенсійні виплати, їй одного разу додали 57 копійок, іншого – 90. На такі слова начальник райуправління Пенсійного фонду М.С. Шидловська відреагувала обіцянкою докладно розібратися в ситуації…
Говорячи про проблеми, сільський голова М.Ф. Деркач згадала про торгівлю «на точках» спиртом-фальсифікатом, утворення стихійних смітників тощо. Люди у відповідь загомоніли – так, дійсно, навіть біля ставка – відомого місця відпочинку – в око впадають непоодинокі купи всілякого непотребу. І чи вдасться колись вплинути на тих, котрі вперто не хочуть прибирати за собою? Бо така форма, як громадський осуд, далеко не завжди дає ефект…
Стосовно благоустрою населеного пункту, то значну частку робіт бере на себе місцеве сільгосппідприємство. Розчистка вулиць, підсипка і грейдерування доріг, транспорті послуги – робиться чимало. Загалом же керівництво псп «Яна Плюс» є традиційним спонсором для будинку культури, спортивних змагань, святкових заходів, тому й уявити сьогоднішнє життя Петрівки без нього просто неможливо. Зрештою ж, у господарстві мають роботу й тутешні мешканці. Словом, якщо порівнювати стан справ з тими селами, де взагалі зникло великотоварне сільгоспвиробництво, то тут є про що сказати добре слово. А головне – у Петрівці такий вислів, як соціальна відповідальність псп перед громадою, поступово, але впевнено наповнюється реальним змістом.
Підсумував роботу сходу голова райдержадміністрації О.В. Грабовський. Нотуючи по ходу зібрання відгуки на зауваження людей, він сказав: загалом почув про 13 проблемних позицій, які турбують мешканців Петрівки. Не все можна зробити негайно, проте існують першочергові завдання, на яких і слід зосередити зусилля. Вже є приклад дієвої співпраці місцевої громади з депутатом Верховної Ради Ігорем Рибаковим. Слід сподіватися, позитивні напрацювання знайдуть своє продовження й надалі. А якщо вдатися до конкретики, то О.В. Грабовський повідомив, що днями у Чернігові було отримано згоду на фінансування відновлення вуличного освітлення по селу. Звісна річ, починати треба зі складання проектно-кошторисної документації, однак перспектива для вечірньої Петрівки засяяти вогнями нових ліхтарів – набула вже конкретних обрисів і стала ніби підтвердженням того, що в історії населеного пункту можна буде відкрити нову сторінку.
...Чим дійсно може тішитися Петрівка, так це відродженням сільгоспвиробництва. З року в рік площі, відведені під вирощування зернових культур у псп «Яна Плюс», збільшуються, а врожайність кукурудзи взагалі б’є всі колишні рекорди. З такої очевидної результативності зиск має не лише господарство, а й окремі мешканці села. Подейкують, ніби по деяких приватних обійстях (у коморах), можна побачити по 40-50 мішків золотавих зернят. Є спритники, які не соромилися поночі заїхати на поле навіть возом, куди й завантажували здобич…
Хоча доводиться чути поміж петрівлян розмови й іншого характеру. Не всім ясно, за якою методикою й на підставі яких експертних оцінок нараховується орендна плата, що виплачується власникам земельних паїв. Воно й зрозуміло, люди хочуть більше грошей. (У даному випадку ґрунтовне роз’яснення, без абстрактного цитування офіційних документів, міг би дати начальник управління агропромрозвитку райдержадміністрації М.Ф. Колодюк. Разом з тим поінформував би читачів «Променя», бо їм цікаво – чи виконується в нашому краї указ Президента про встановлення мінімальної ставки виплати землевласникам (3%), або – хто з керівників псп зухвало ігнорує документ, що вийшов з-під пера гаранта Конституції. Причому, тут доречно зауважити, що «Яна Плюс» належні три відсотки нараховує). Ще у населення викликає стурбованість масове застосування в рільництві мінеральних добрив. Проблему озвучив М.Я. Марченко. Мовляв, проноситься в небі літак і сипле нам на голови усіляку хімію, та й на полях отого «добра» осідає чимало, а все це йде у підземні води, згодом – потрапляє в колодязі… Але як цьому зарадити - наразі невідомо.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий