Краще б вони цього не робили. Відділ надзвичайних ситуацій райдержадміністрації попереджає: перебування на весняній кризі є небезпечною розвагою! Натомість краще трохи поговорити: чи ловилася риба взимку? Підбити підсумки – так би мовити. Сьогоднішній наш співбесідник – мешканець Щорса Роман Грицюк.
«Передовсім хочу зауважити, що я – звичайний рибалка-любитель, і не належу до числа досвідчених професіоналів, фотографії яких з величезними рибинами в руках публікують у глянцевих журналах. Мій улов скромніший. Та й взагалі, чимало моїх друзів-рибалок вважають, що взимку їздять не по рибу, а на рибалку. Тобто головним у даному випадку є не улов, а спілкування з природою, її пізнання. Адже зимова річка – особлива! Якщо ж додати до цього дещицю азарту від своєрідного змагання з рибою (хто спритніший і хитріший), то процес ловитви може подарувати безліч позитивних емоцій.
(Закінчення.
Початок на 1 стор.)
Підлідною риболовлею займаюся четвертий рік. Залучили мене до цієї справи друзі – за що їм тепер дуже вдячний. І хоча рибалити взимку не так вже й просто (мороз і пронизливий вітер – постійні наші супутники, важке спорядження та багатокілометрові піші переходи – теж), але людину з характером нічого не спиняє.
На жаль, рибалити в рідному краї буває неперспективно. Річка Снов зусиллями браконьєрів-електровудників стала бідною на рибні запаси. Лише зрідка між тутешніми рибалками чутно розмови на кшталт «По останній кризі під Займищем плітка добре клювала» або «Неподалік Нових Борович був – повернувся додому з уловом». Тож і доводиться людям їздити деінде, інколи – більш, ніж за сотню кілометрів від дому. Поміж щорсівчан популярними стали водойми неподалік села Миколаївка Менського району. Урочища Чернече, Циганське, Овдіївське – там знаходяться озера та затоки Десни. Дехто вирушає на Сож – велику прикордонну річку, за якою починається Білорусія. До речі, саме там цієї зими фіксувалася найбільша товщина криги – понад 60 сантиметрів. І риба клювала добре – траплялися хороші окуні, щуки, плотвиці. Саме там мені пощастило впіймати на мотиля (це такий маленький, червоного кольору, черв’як) плітку вагою 400 грамів. Окрема розмова – поїздки на Дніпро, особливо – на Київське водосховище. Дорога туди довга, а від пункту автостоянки – під селом Дніпровське – доводиться йти до рибних місць інколи по 5 або й 6 кілометрів. Ще здалеку можна побачити гурти рибалок. На одному місці вони зазвичай довго не затримуються, бо риба під водою теж рухається – за своєю, «риб’ячою», логікою. Особливо це стосується судака. Отой елітний хижак – мрія будь-якого рибалки, але впіймати його дуже непросто. Зранку пробиваєш кілька лунок й закидаєш у воду снасть. (В руках – маленька вудка з жорстким вудилищем, волосінь – 0,18, «наживка» - так званий балансир (щось на кшталт невеличкої блешні з кількома гачками). Спочатку шукається дно (зазвичай глибина буває 6-8 метрів), балансир піднімають трохи вище – й починається ловитва. Коли судак клює – відчувається різка зупинка снасті. Котушкою тоді не користуються, бо надто вже повільно вона «мотає». За волосінь тягнуть рукою! До певної міри сприятливим фактором є те, що зимова риба не дуже активна і витягати її легше. Щоправда, хто хоче привезти додому судака – йому доведеться попотіти в буквальному розумінні цього слова, адже в пошуках стоянки риби інколи доводиться протягом дня пробити понад соню (!) лунок у півметровій кризі. Проте винагорода – судак, який так просто ніколи не дається – варта витрачених зусиль. Одного вдалого дня мені вдалося зранку витягти першого судачка, а згодом ще 7 штук. І хай навіть всі вони були вагою менше кілограма, але й такому улову можна щиро порадіти. Хоча рівнятися є на кого: один зі щорських рибалок виловив узимку судака вагою понад чотири кіло.
Звісна річ, судак не єдиний об’єкт уваги для любителів зимової риболовлі. Трапляється щука – за сезон пощастило витягти двох: гачки тримали цих зубатих хижачок за край губи. А до цього було – щуки «обрізали» три мормишки й попливли собі далі…
Що цікаво на Дніпрі – реальна присутність співробітників рибінспекції. Порушників правил рибальства карають, іншим рибалкам нагадують про безпеку при перебуванні на кризі.
Якщо згадати про найбільш захоплюючі моменти зимової риболовлі, то безумовний лідер за враженнями - Кароськи. (Так називають величезний став у Менському районі). Бували дні – рибалки поверталися звідти з трьома, чотирма, п’ятьма кілограмами улову. Окунь, червоноперка, щучка. Один з наших земляків встановив особистий рекорд у сезоні – 7 кіло. Риба клювала з такою інтенсивністю, що томилися руки її витягати. Тільки закидаєш мормишку з мотилем – через кілька секунд «хап» - і плітка на гачку. Оце було вражень та азарту!
…Поночі рибалки повертаються додому. Інколи навіть несила буває обговорити день, проведений на кризі, й похвалитися (якщо є підстави) уловом. Але все це можна зробити й наступного дня, коли на пательні шкварчить червоноперка, або смачно пахне юшка з йоржа. Буде й інший привід згадати про рибалку – коли до келиха пива зірвеш з дротини кілька засушених окунів. Ну як тут не цінувати рідну природу? Зрештою ж, вона дарує нам не лише рибу, а й відпочинок для душі. Навіть узимку».
Розмову записав
Олег
МІРОШНИЧЕНКО
Початок на 1 стор.)
Підлідною риболовлею займаюся четвертий рік. Залучили мене до цієї справи друзі – за що їм тепер дуже вдячний. І хоча рибалити взимку не так вже й просто (мороз і пронизливий вітер – постійні наші супутники, важке спорядження та багатокілометрові піші переходи – теж), але людину з характером нічого не спиняє.
На жаль, рибалити в рідному краї буває неперспективно. Річка Снов зусиллями браконьєрів-електровудників стала бідною на рибні запаси. Лише зрідка між тутешніми рибалками чутно розмови на кшталт «По останній кризі під Займищем плітка добре клювала» або «Неподалік Нових Борович був – повернувся додому з уловом». Тож і доводиться людям їздити деінде, інколи – більш, ніж за сотню кілометрів від дому. Поміж щорсівчан популярними стали водойми неподалік села Миколаївка Менського району. Урочища Чернече, Циганське, Овдіївське – там знаходяться озера та затоки Десни. Дехто вирушає на Сож – велику прикордонну річку, за якою починається Білорусія. До речі, саме там цієї зими фіксувалася найбільша товщина криги – понад 60 сантиметрів. І риба клювала добре – траплялися хороші окуні, щуки, плотвиці. Саме там мені пощастило впіймати на мотиля (це такий маленький, червоного кольору, черв’як) плітку вагою 400 грамів. Окрема розмова – поїздки на Дніпро, особливо – на Київське водосховище. Дорога туди довга, а від пункту автостоянки – під селом Дніпровське – доводиться йти до рибних місць інколи по 5 або й 6 кілометрів. Ще здалеку можна побачити гурти рибалок. На одному місці вони зазвичай довго не затримуються, бо риба під водою теж рухається – за своєю, «риб’ячою», логікою. Особливо це стосується судака. Отой елітний хижак – мрія будь-якого рибалки, але впіймати його дуже непросто. Зранку пробиваєш кілька лунок й закидаєш у воду снасть. (В руках – маленька вудка з жорстким вудилищем, волосінь – 0,18, «наживка» - так званий балансир (щось на кшталт невеличкої блешні з кількома гачками). Спочатку шукається дно (зазвичай глибина буває 6-8 метрів), балансир піднімають трохи вище – й починається ловитва. Коли судак клює – відчувається різка зупинка снасті. Котушкою тоді не користуються, бо надто вже повільно вона «мотає». За волосінь тягнуть рукою! До певної міри сприятливим фактором є те, що зимова риба не дуже активна і витягати її легше. Щоправда, хто хоче привезти додому судака – йому доведеться попотіти в буквальному розумінні цього слова, адже в пошуках стоянки риби інколи доводиться протягом дня пробити понад соню (!) лунок у півметровій кризі. Проте винагорода – судак, який так просто ніколи не дається – варта витрачених зусиль. Одного вдалого дня мені вдалося зранку витягти першого судачка, а згодом ще 7 штук. І хай навіть всі вони були вагою менше кілограма, але й такому улову можна щиро порадіти. Хоча рівнятися є на кого: один зі щорських рибалок виловив узимку судака вагою понад чотири кіло.
Звісна річ, судак не єдиний об’єкт уваги для любителів зимової риболовлі. Трапляється щука – за сезон пощастило витягти двох: гачки тримали цих зубатих хижачок за край губи. А до цього було – щуки «обрізали» три мормишки й попливли собі далі…
Що цікаво на Дніпрі – реальна присутність співробітників рибінспекції. Порушників правил рибальства карають, іншим рибалкам нагадують про безпеку при перебуванні на кризі.
Якщо згадати про найбільш захоплюючі моменти зимової риболовлі, то безумовний лідер за враженнями - Кароськи. (Так називають величезний став у Менському районі). Бували дні – рибалки поверталися звідти з трьома, чотирма, п’ятьма кілограмами улову. Окунь, червоноперка, щучка. Один з наших земляків встановив особистий рекорд у сезоні – 7 кіло. Риба клювала з такою інтенсивністю, що томилися руки її витягати. Тільки закидаєш мормишку з мотилем – через кілька секунд «хап» - і плітка на гачку. Оце було вражень та азарту!
…Поночі рибалки повертаються додому. Інколи навіть несила буває обговорити день, проведений на кризі, й похвалитися (якщо є підстави) уловом. Але все це можна зробити й наступного дня, коли на пательні шкварчить червоноперка, або смачно пахне юшка з йоржа. Буде й інший привід згадати про рибалку – коли до келиха пива зірвеш з дротини кілька засушених окунів. Ну як тут не цінувати рідну природу? Зрештою ж, вона дарує нам не лише рибу, а й відпочинок для душі. Навіть узимку».
Розмову записав
Олег
МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий