Першим «у ринок» здуру «в’їхав» я, не порадившись зі своєю мудрою дружиною. Бо доконала реклама. З ранку і до вечора ненав’язливий баритон, ніби туманом, оповивав мою свідомість: благав, переконував, що без цього приладу я просто не зможу жити. Наче власника того баритона до печінки дістали мої хвороби і він хотів мені від душі допомогти.
Останньою краплею стала докладна розповідь про диво-апарат, який покликаний був мене зцілити. Начебто він був створений спеціально для космонавтів, тому його не так просто дістати. Але, оскільки я вчасно звернувся, то вони змогли забронювати один – для мене. Як було після цього не погодитись?
– Скільки ж він коштує? – своїм питанням я з головою виказав себе. У тому плані, що готовий купити апарат.
– Усього 4 тисячі, - сказали на тому кінці дроту. І додали скоромовкою:
– Але це тільки для вас. Насправді він значно дорожчий.
– У мене стільки нема, - сказав я розчаровано і поклав трубку.
А через годину – дзвінок. Я впізнав чоловіка по голосу. Він назвав мої ім’я та по батькові (звідки дізнався – невідомо) і виголосив:
- Знаємо, що ви – з дітей війни, ветеран праці. Ми глибоко шануємо таких людей. І вирішили продати вам апарат за його собівартістю. Всього за 2 тисячі. Це вам підходить?
Ну, ще б не підходило. Душа аж розцвіла від радості: поважають, турбуються. І дві тисячі у мене були. Беріг на ліки.
– Тільки приносьте на цьому тижні, бо в понеділок дружина з гостей приїжджає, - прошу своїх благодійників.
– Добре, - кажуть вони. – Завтра отримаєте.
І справді не обдурили. Заховав я диво-прилад подалі (треба ж дружину підготувати).
А наступного дня – знову дзвінок. Приємний жіночий голос воркує:
- Вибачте, будь ласка, ми забули повідомити, що користуватися апаратом без прийому таблеток не можна. Таблетки можна купити у нас. Річний курс коштує 2 тисячі…
Дружина, коли я їй усе розказав, покрутила пальцем біля скроні.
Я не сперечався. Запхнув купленого чорта під ліжко, щоб на бачити його.
А через три місяці моя мудра дружина так само потрапила на гачок до аферистів. Ходила з таким виглядом, ніби настав кінець світу. Не могла змиритися, що шахраї легко обдурили і її – таку мудру, таку передбачливу. Ще й подякувала, що дві тисячі відмінусували, зглянувшись на те, що ветеран праці і мати-героїня.
А заглянула в універмаг, а там такі самі
масажери, який
вона придбала за 2 тисячі, - по 400 гривень.
- Ринкові стосунки, - втішав я свою половину, як міг. - Нічого не вдієш…
Георгій ЛЕПНЮК
Останньою краплею стала докладна розповідь про диво-апарат, який покликаний був мене зцілити. Начебто він був створений спеціально для космонавтів, тому його не так просто дістати. Але, оскільки я вчасно звернувся, то вони змогли забронювати один – для мене. Як було після цього не погодитись?
– Скільки ж він коштує? – своїм питанням я з головою виказав себе. У тому плані, що готовий купити апарат.
– Усього 4 тисячі, - сказали на тому кінці дроту. І додали скоромовкою:
– Але це тільки для вас. Насправді він значно дорожчий.
– У мене стільки нема, - сказав я розчаровано і поклав трубку.
А через годину – дзвінок. Я впізнав чоловіка по голосу. Він назвав мої ім’я та по батькові (звідки дізнався – невідомо) і виголосив:
- Знаємо, що ви – з дітей війни, ветеран праці. Ми глибоко шануємо таких людей. І вирішили продати вам апарат за його собівартістю. Всього за 2 тисячі. Це вам підходить?
Ну, ще б не підходило. Душа аж розцвіла від радості: поважають, турбуються. І дві тисячі у мене були. Беріг на ліки.
– Тільки приносьте на цьому тижні, бо в понеділок дружина з гостей приїжджає, - прошу своїх благодійників.
– Добре, - кажуть вони. – Завтра отримаєте.
І справді не обдурили. Заховав я диво-прилад подалі (треба ж дружину підготувати).
А наступного дня – знову дзвінок. Приємний жіночий голос воркує:
- Вибачте, будь ласка, ми забули повідомити, що користуватися апаратом без прийому таблеток не можна. Таблетки можна купити у нас. Річний курс коштує 2 тисячі…
Дружина, коли я їй усе розказав, покрутила пальцем біля скроні.
Я не сперечався. Запхнув купленого чорта під ліжко, щоб на бачити його.
А через три місяці моя мудра дружина так само потрапила на гачок до аферистів. Ходила з таким виглядом, ніби настав кінець світу. Не могла змиритися, що шахраї легко обдурили і її – таку мудру, таку передбачливу. Ще й подякувала, що дві тисячі відмінусували, зглянувшись на те, що ветеран праці і мати-героїня.
А заглянула в універмаг, а там такі самі
масажери, який
вона придбала за 2 тисячі, - по 400 гривень.
- Ринкові стосунки, - втішав я свою половину, як міг. - Нічого не вдієш…
Георгій ЛЕПНЮК
Комментариев нет:
Отправить комментарий