Перші випускні вечори з’явилися ще при Петру І. У 1781 р. в Москві юнаки гучно погуляли на честь закінчення математичної і навігаційної школи.
Дівчата на випускні вечори взагалі не допускалися – освіту вони отримували під батьківським суворим контролем в домашніх умовах. Лише через 30 років дворяни почали вивозити доньок на свята і асамблеї, але не за атестатами зрілості, а щоб вигідно видати заміж.
На початку ХІХ століття з’явилися перші спроби поєднати випуск ліцеїстів і кадетів з першим виходом у світ молодих панянок.
Зібрати на подібні урочистості доньку у той час коштувало чимало: сукні, карети, слуги в ливреях… На один виїзд витрачалося до 3 тисяч карбованців. Батьки констатували: дочку на свято зібрати – що корабель спорядити, а вигоди – ніякої! Тут тобі і корсети, і спідниці на кільцях, і мережива, і шовки, і черевички на підборах з позолотою.
Двадцяте століття різко знизило ціни на випускні, а в перші роки після революції бали, як і інші свята, були відмінені як «помилки буржуазного суспільства».
Випускні вечори відродилися у середині 30-х років – тоді у столичних випускників з’явилася традиція зустрічати схід сонця чи на Червоній площі, чи на Хрещатику.
А з 1944 року поновилася традиція знайомств на випускних вечорах. До речі, з цього періоду було введено окреме навчання дівчаток і хлопчиків. Спартанське виховання повинно було, на думку радянського керівництва, сприяти формуванню у юнаків військового духу. Лібералізація режиму у середині 50-х поклала кінець статевої сегрегації у навчанні.
Крім того, перед директором школи і педагогами тоді стояла найскладніша дилема: дозволяти чи ні шампанське на випускному вечорі?
Традиції випускних вечорів існують і в інших країнах. Приміром, в США дата випускного вечора позначається в шкільних календарях як Оlegree Lay і пов’язана з переходом учня на новий рівень навчання. Аналогічні церемонії проводяться у вищих навчальних закладах після отримання студентами чергового вченого ступеня (бакалавра, магістра).
Щодо нашої Щорсівщини, то цьогоріч тут, як і по всій Україні, прощання зі школою відбувалося у перший день літа. Це було особливе дійство – з теплими промовами, веселими піснями і танцями, дотепним гумором. Зрештою, усі його учасники були щирими у спілкуванні, добре розуміли одне одного і підтримували.
Красивими, дорослими виглядали випускники – майбутні інженери, спортсмени, лікарі, вчителі, продавці. Від того, якими вони стануть, залежить наша спільна доля, майбутнє країни. Серед них і випускниця Щорської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, золота медалістка Євгенія Коваленко. Педагоги школи, її класний керівник Світлана Шадуйкіс, сім’я дівчини намагалися навчити її вічним цінностям, передати накопичений досвід.
Щасти тобі, Євгеніє, щасти усім нашим випускникам!
Дівчата на випускні вечори взагалі не допускалися – освіту вони отримували під батьківським суворим контролем в домашніх умовах. Лише через 30 років дворяни почали вивозити доньок на свята і асамблеї, але не за атестатами зрілості, а щоб вигідно видати заміж.
На початку ХІХ століття з’явилися перші спроби поєднати випуск ліцеїстів і кадетів з першим виходом у світ молодих панянок.
Зібрати на подібні урочистості доньку у той час коштувало чимало: сукні, карети, слуги в ливреях… На один виїзд витрачалося до 3 тисяч карбованців. Батьки констатували: дочку на свято зібрати – що корабель спорядити, а вигоди – ніякої! Тут тобі і корсети, і спідниці на кільцях, і мережива, і шовки, і черевички на підборах з позолотою.
Двадцяте століття різко знизило ціни на випускні, а в перші роки після революції бали, як і інші свята, були відмінені як «помилки буржуазного суспільства».
Випускні вечори відродилися у середині 30-х років – тоді у столичних випускників з’явилася традиція зустрічати схід сонця чи на Червоній площі, чи на Хрещатику.
А з 1944 року поновилася традиція знайомств на випускних вечорах. До речі, з цього періоду було введено окреме навчання дівчаток і хлопчиків. Спартанське виховання повинно було, на думку радянського керівництва, сприяти формуванню у юнаків військового духу. Лібералізація режиму у середині 50-х поклала кінець статевої сегрегації у навчанні.
Крім того, перед директором школи і педагогами тоді стояла найскладніша дилема: дозволяти чи ні шампанське на випускному вечорі?
Традиції випускних вечорів існують і в інших країнах. Приміром, в США дата випускного вечора позначається в шкільних календарях як Оlegree Lay і пов’язана з переходом учня на новий рівень навчання. Аналогічні церемонії проводяться у вищих навчальних закладах після отримання студентами чергового вченого ступеня (бакалавра, магістра).
Щодо нашої Щорсівщини, то цьогоріч тут, як і по всій Україні, прощання зі школою відбувалося у перший день літа. Це було особливе дійство – з теплими промовами, веселими піснями і танцями, дотепним гумором. Зрештою, усі його учасники були щирими у спілкуванні, добре розуміли одне одного і підтримували.
Красивими, дорослими виглядали випускники – майбутні інженери, спортсмени, лікарі, вчителі, продавці. Від того, якими вони стануть, залежить наша спільна доля, майбутнє країни. Серед них і випускниця Щорської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, золота медалістка Євгенія Коваленко. Педагоги школи, її класний керівник Світлана Шадуйкіс, сім’я дівчини намагалися навчити її вічним цінностям, передати накопичений досвід.
Щасти тобі, Євгеніє, щасти усім нашим випускникам!
Комментариев нет:
Отправить комментарий