Наприкінці минулого року старший лейтенант В.В. Кучерявий отримав нове призначення – на прикордонний пост «Гута Студенецька». (До цього він, після закінчення Хмельницької академії ДПС, понад два роки служив у Семенівці).
На ознайомлення з місцевістю командування дало йому кілька тижнів, а потім влаштувало такий собі іспит: начальник відділу ДПС посадив до себе у машину й перевірив, чи орієнтується молодий офіцер у тутешніх нетрях. Мовляв, дороги, напрямки руху, навіть стежки – показуй усе. Загалом у зоні відповідальності поста перебуває ділянка державного кордону довжиною 27,6 кілометра. (З них 18,4 км проходить по річках). Болота, меліоративні канали, ліси, зарослі самосійкою поля – ось особливості місцевого краєвиду. Тут чужа людина навряд чи почуватиметься впевнено, але це не стосується прикордонників. Система охорони кордону продумана й відлагоджена до дрібниць. До того ж хороша технічна оснащеність підрозділу – 9 мотоциклів і 3 автомобілі – дозволяє належним чином контролювати територію. Наразі особовий склад поста в Гуті Студенецькій складається з 22 співробітників. Майже усі вони мешканці Щорського району, більшість – уже з солідним досвідом служби. Періодично змінюються хіба що начальники, бо у системі держприкордонслужби діє відоме правило: офіцер на одному місці більше трьох років не затримується, його переводять.
Говорячи про повсякдення, В.В. Кучерявий констатує, що ділянка кордону тут доволі тиха. Фактично відійшли у минуле ті часи, коли цією місцевістю пролягали такі собі «контрабандні коридори». Вжиті прикордонною службою заходи надійно перекрили канали нелегального переміщення з Росії до України товарів і людей. (Остання велика група іноземців-нелегалів у складі 32 пакистанців та індусів була затримана під Єліним влітку 2007 року, а в 2008-му неподалік Сального знайшли африканця – громадянина Сомалі). З роками методика охорони кордону вдосконалюється, співробітники ДПС отримують більш сучасну техніку – ті ж таки якісні прилади нічного бачення. Все це робить службу надійнішою та оперативнішою.
Прикордонний пост, розташований у Гуті Студенецькій, знаходиться ніби на околиці цивілізації. (Навіть покриття території мобільними телефонними операторами тут нестійке). Напевно, саме тому вартові кордону живуть як в автономних умовах – і хліб печуть самі. Загалом же коли згадати відоме прислів’я «Війна – війною, а обід – за розкладом», то у гутенських прикордонників з цим усе гаразд. На кухні господарює А.Ю. Дедусь (на фото вона разом з черговим В.П. Савенком), а її колеги на харчування ніколи не нарікають.
Важливим фактором роботи держприкордонслужби є співпраця з населенням. Налагоджені конструктивні взаємовідносини з сільрадами, діють два громадські допоміжні формування, допомогу прикордонникам надають і працівники мисливських господарств. Місцеві мешканці у переважній більшості з розумінням ставляться до вимог режиму державного кордону. (З початку року зафіксовано 15 незначних порушень).
Посилення охорони ділянки кордону – процес постійний. При цьому застосовуються різні засоби: від традиційного – утримання службово-розшукового пса (на фото з вівчаркою Норою – старшина Ю.А. Дятел), до поліпшення інженерного оснащення (прокладалися рови на закритих під’їзних шляхах). Хоча головне – це постійна здатність прикордонників до служби в польових умовах. Мороз та снігові замети, набридливий дощ вдень чи вночі, зрештою, ті ж таки хмари комарів – ось з чим вони мають справу в різні пори року. Тут без міцного характеру й відповідної фізпідготовки не обійтися. До речі, про спорт. Узимку команда гутенського поста кілька разів виїжджала до села Прибинь, де провела матчі з тамтешніми волейболістами. А нещодавно провела гру з учнями Тихоновицької школи. (Причому школярі перемогли).
Поміж особового складу поста «Гута Студенецька» одним з найкращих співробітників вважається прапорщик М.М. Коржавін (на фото). У підрозділі він служить з 2000 року, за цей час неодноразово відзначався командуванням. «Всяке було», - каже він, згадуючи про службу. – І нелегалів затримував, і порушення режиму держкордону виявляв. Але це будні, так і має бути в ДПС. Хоча трапляються і курйози. Останній випадок стався під Містками. Одна пенсіонерка приїхала до села, на свою малу батьківщину, й разом з донькою пішла до лісу – за дарами природи. Але якась нечиста сила почала водити їх місцевістю й геть збила з орієнтиру. Скоро вони зрозуміли, що заблукали, тож зателефонували з мобільного на номер рятувальної служби. Але увімкнувся міжнародний роумінг, і дзвінок прийняли в управлінні МНС Брянської області Росії. Вже звідти й надійшло повідомлення про оказію українським рятувальникам. За сигналом до лісу вирушили прикордонники. Минуло небагато часу, й «загублених» жінок знайшли в районі партизанських землянок. Історія завершилася добре.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий