19 вересня 2013 року на території музейно-меморіального комплексу партизанської слави «Лісоград» відбулися урочистості, присвячені Дню партизанської слави.
.jpg)
З цієї нагоди серед інших заходів відбулося відкриття пам’ятної дошки на братській могилі поблизу музею історії партизанського руху на Чернігівщині, що в с.Єліне. До вже відомих прізвищ: Бондаренко Т.Т. та Талахідзе Г.Є. додались ще 12 прізвищ партизанів, які загинули під час окупації нашого району в 1941-43 рр. (На жаль, на цій плиті викарбувані не всі прізвища похованих в братській могилі). Пошуково-дослідна робота, яка проводилась протягом останніх двох років, дала змогу не тільки встановити ці прізвища, а й додала чимало цікавої інформації стосовно історії цього поховання.
Розпочалось все взимку 2010 року. Тоді, переглядаючи старі книги відгуків, я звернув увагу на один запис (мовою оригіналу): «Посещаю ваш музей уже 3-й раз. Очень хорошие картины, завлекательные. Книги, которые переданы в дар музею, фотографии. Все вроде хорошо, но одно исключение: я, когда посещал, просил… чтобы фамилию исправили, но она так и не исправлена до сих пор. Нужно заказать доску партизан Отечественной войны, которые отдали жизнь за нас.
На этом оканчиваю свою просьбу.
7.05.82 года Лукоминский»
Поруч іншою рукою – «сын Лукоминского Григория Алексеевича, бывшего партизана соединения А.Ф.Федорова, отряд им. Ленина, погиб в 1943 г., его прах находится в нашей братской могиле».
Виходило, крім тих прізвищ, що були на могилі, можуть бути відомі й інші.
Щоб підтвердити чи спростувати цю інформацію, розпочалась робота по збору та пошуку документів відносно даного поховання. Було зроблено десятки запитів, але відповіді, які почали надходити, ще більше заплутували процес пошуку. Так, з документів, що зберігаються в районному управлінні культури, стало відомо, що на цьому місці в 1943 році було поховано 14 радянських воїнів 744 стрілецького полку 149 стрілецької дивізії, які загинули при звільненні села, частину з яких сюди було перепоховано разом з партизанами в 1948 році з окремих могил. В той же час з документів, що зберігаються в Центральному архіві міністерства оборони Російської Федерації, відомо, що в селі Єліне було поховано 11 чоловік, з яких 2 офіцери, 7 солдатів і 2 партизани. З інших документів архіву виходило, що тут поховано 16 чоловік: 14 відомих та 2 невідомих, але відомими є не солдати Червоної Армії, а партизани. Останню інформацію підтвердив Щорський військовий комісаріат. При більш детальному вивченні списку виявилось, що частина прізвищ написана неточно, а у частини — змінені чи взагалі відсутні ім’я та по-батькові. Тож доводилось перевіряти прізвища кожного окремого партизана.
Проводилась робота в Чернігівському державному обласному архіві, у матеріалах пошукового агентства «Книга пам’яті» і «Реабілітовані історією»; працях чернігівського дослідника В.Д.Драгунова та ін. Це дало змогу повністю відновити прізвища похованих, також стала відома інформація про інших партизанів, які, можливо, поховані в цій могилі. Так, з документів виходить, що тут має бути похований партизан Горбатенко Кирило Григорович, але при спілкуванні з його родичами виявилось, що Горбатенко К.Г. загинув 23.03.1942 р. і був похований в Єлінському лісі його дружиною, яка теж перебувала в партизанському загоні. А коли в 1948 році відбувалося перепоховання, цього місця не знайшли і просто додали прізвище до списку перепохованих. Майже така сама ситуація і з партизаном Сінкевич Ю.Ф., місце поховання якого невідоме, хоча за матеріалами, які віднайшов В.Д.Драгунов, Ю.В. Сінкевич, як і інші партизани, має бути похованим в єлінській братській могилі. Втім, підтвердження цієї інформації немає. До речі, його син - Сінкевич Вадим Юліанович, вже вдруге відвідує наш край (19 вересня він був присутнім на урочистих заходах).
Зі спогадів місцевих мешканців відомо, що після 1943 року неодноразово відбувалися перепоховання в цю братську могилу як партизанів, так і солдатів Червоної Армії.
Люди також пам’ятають, що в 1941 році після проходження фронту на околиці села загинули 7 солдатів, які потрапили в оточення і намагалися прорватися до лінії фронту. Після війни їх теж сюди перепоховали. Так і в 90-ті роки відбувалося перепоховання кількох воїнів, останки яких було знайдено в урочищі «Киї», але ні кількості солдатів, ні точної дати люди не пам’ятають. Прикро, що про ці перепоховання не вдалося знайти, крім спогадів, жодної інформації. Тож встановити не те що прізвища всіх похованих, а навіть точну кількість поки не вдалося.
На цьому пошукова робота не завершиться тому, що про мужність і героїзм, виявлені у смертельному двобої з фашизмом, ми завжди маємо пам’ятати.
Д.ДРОЗД,
науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею ім.Тарнавського, ММК «Лісоград»
.jpg)
З цієї нагоди серед інших заходів відбулося відкриття пам’ятної дошки на братській могилі поблизу музею історії партизанського руху на Чернігівщині, що в с.Єліне. До вже відомих прізвищ: Бондаренко Т.Т. та Талахідзе Г.Є. додались ще 12 прізвищ партизанів, які загинули під час окупації нашого району в 1941-43 рр. (На жаль, на цій плиті викарбувані не всі прізвища похованих в братській могилі). Пошуково-дослідна робота, яка проводилась протягом останніх двох років, дала змогу не тільки встановити ці прізвища, а й додала чимало цікавої інформації стосовно історії цього поховання.
Розпочалось все взимку 2010 року. Тоді, переглядаючи старі книги відгуків, я звернув увагу на один запис (мовою оригіналу): «Посещаю ваш музей уже 3-й раз. Очень хорошие картины, завлекательные. Книги, которые переданы в дар музею, фотографии. Все вроде хорошо, но одно исключение: я, когда посещал, просил… чтобы фамилию исправили, но она так и не исправлена до сих пор. Нужно заказать доску партизан Отечественной войны, которые отдали жизнь за нас.
На этом оканчиваю свою просьбу.
7.05.82 года Лукоминский»
Поруч іншою рукою – «сын Лукоминского Григория Алексеевича, бывшего партизана соединения А.Ф.Федорова, отряд им. Ленина, погиб в 1943 г., его прах находится в нашей братской могиле».
Виходило, крім тих прізвищ, що були на могилі, можуть бути відомі й інші.
Щоб підтвердити чи спростувати цю інформацію, розпочалась робота по збору та пошуку документів відносно даного поховання. Було зроблено десятки запитів, але відповіді, які почали надходити, ще більше заплутували процес пошуку. Так, з документів, що зберігаються в районному управлінні культури, стало відомо, що на цьому місці в 1943 році було поховано 14 радянських воїнів 744 стрілецького полку 149 стрілецької дивізії, які загинули при звільненні села, частину з яких сюди було перепоховано разом з партизанами в 1948 році з окремих могил. В той же час з документів, що зберігаються в Центральному архіві міністерства оборони Російської Федерації, відомо, що в селі Єліне було поховано 11 чоловік, з яких 2 офіцери, 7 солдатів і 2 партизани. З інших документів архіву виходило, що тут поховано 16 чоловік: 14 відомих та 2 невідомих, але відомими є не солдати Червоної Армії, а партизани. Останню інформацію підтвердив Щорський військовий комісаріат. При більш детальному вивченні списку виявилось, що частина прізвищ написана неточно, а у частини — змінені чи взагалі відсутні ім’я та по-батькові. Тож доводилось перевіряти прізвища кожного окремого партизана.
Проводилась робота в Чернігівському державному обласному архіві, у матеріалах пошукового агентства «Книга пам’яті» і «Реабілітовані історією»; працях чернігівського дослідника В.Д.Драгунова та ін. Це дало змогу повністю відновити прізвища похованих, також стала відома інформація про інших партизанів, які, можливо, поховані в цій могилі. Так, з документів виходить, що тут має бути похований партизан Горбатенко Кирило Григорович, але при спілкуванні з його родичами виявилось, що Горбатенко К.Г. загинув 23.03.1942 р. і був похований в Єлінському лісі його дружиною, яка теж перебувала в партизанському загоні. А коли в 1948 році відбувалося перепоховання, цього місця не знайшли і просто додали прізвище до списку перепохованих. Майже така сама ситуація і з партизаном Сінкевич Ю.Ф., місце поховання якого невідоме, хоча за матеріалами, які віднайшов В.Д.Драгунов, Ю.В. Сінкевич, як і інші партизани, має бути похованим в єлінській братській могилі. Втім, підтвердження цієї інформації немає. До речі, його син - Сінкевич Вадим Юліанович, вже вдруге відвідує наш край (19 вересня він був присутнім на урочистих заходах).
Зі спогадів місцевих мешканців відомо, що після 1943 року неодноразово відбувалися перепоховання в цю братську могилу як партизанів, так і солдатів Червоної Армії.
Люди також пам’ятають, що в 1941 році після проходження фронту на околиці села загинули 7 солдатів, які потрапили в оточення і намагалися прорватися до лінії фронту. Після війни їх теж сюди перепоховали. Так і в 90-ті роки відбувалося перепоховання кількох воїнів, останки яких було знайдено в урочищі «Киї», але ні кількості солдатів, ні точної дати люди не пам’ятають. Прикро, що про ці перепоховання не вдалося знайти, крім спогадів, жодної інформації. Тож встановити не те що прізвища всіх похованих, а навіть точну кількість поки не вдалося.
На цьому пошукова робота не завершиться тому, що про мужність і героїзм, виявлені у смертельному двобої з фашизмом, ми завжди маємо пам’ятати.
Д.ДРОЗД,
науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею ім.Тарнавського, ММК «Лісоград»
Комментариев нет:
Отправить комментарий