Жінка на чолі автошколи, яка досі офіційно вважається центром сприяння обороні України, - таке, погодьтеся, зустрінеш нечасто. А в Щорсі давно звикли. Навіть більше – уявити когось іншого на місці Ніни Василівни Данильченко тепер уже важко. Вона хороший адміністратор, розумний керівник, дбайлива господиня і до всього цього – чарівна жінка.
Розказує: прийшла в автошколу на початку 1986-го головним бухгалтером. Майже за півтора десятки років роботи до деталей вивчила «автошколівську кухню», тому й дозволила себе умовити повиконувати обов’язки начальника – «поки знайдуть керівника-чоловіка». Цей процес затягнувся на роки: бажаючі знаходились, але з тих чи інших причин «відсіювалися».
А Ніна Василівна все більше вростала в колектив, бо проблеми множилися з кожним роком. Це раніше автошкола випускала по 500 водіїв для армії плюс 300 – для народного господарства. За рахунок бюджетних коштів утримувати як великий штат (майже 100 працівників), так і великі навчальні приміщення проблемним не було. Заклад був на плаву і жив безбідно.
Зараз (остання група для армії була випущена ще в 2008-му, хоч майже 2 десятки «воєнних» машин все ще зберігаються в автошколі) тут готують лише до 200 «цивільних» водіїв на рік. Щоб хоч трохи зекономити, відмовились від прибиральниці і кочегара (справляються самі), віддають приміщення в оренду тощо. Колектив тепер налічує тільки 13 людей.
– Зате який колектив! – із захопленням говорить Ніна Данильченко. Про кожного розповідає окремо.
– Довше за всіх працює майстер Володимир Биховець. Професіонал. Дисциплінований. Виважений. Спокійний. Наші учні (переважно жінки, які болісно реагують на зауваження) дуже цінують його за ці якості. Від іншого майстра – Володимира Брижинського – невмілим практикантам-водіям дістається на горіхи. Зате екзамени по водінню більшість його учнів здає добре. Ще один їх колега – Олександр Борсук – природжений дипломат. А інший (навчає водінню на мотоциклах та скутерах) – Володимир Данильченко відрізняється умінням не тільки навчити, а й додати впевненості в собі кожному зі своїх підопічних. Однак м’якість характеру не заважає йому бути успішним.
Викладач Віктор Павленко недарма має вищу категорію. Його заняття – це своєрідні майстер-класи. Володимир Удод (колишній завідувач навчальною частиною) – втілення досвіду і майстерності, Сергій Наранович – сумлінності і скрупульозності. Майстром на всі руки у нас вважається Микола Братішко. Ще одна його безцінна риса – безвідмовність…
Так само душевно говорить Ніна Василівна про бухгалтера Аллу Ходос, котра 20 років тому прийшла в автошколу секретарем-друкаркою і з часом стала одним з найвідданіших школі членів колективу. Наймолодша в ньому – Юлія Кобець – секретар навчальної частини поки долає тільки перші кар’єрні сходинки, але робить це успішно.
– Ми – як одна сім’я: з різними характерами і уподобаннями, але єдині, коли йдеться про наш заклад. Крити дах – усі разом (в тому числі й директор – авт.), допомогти в біді, розділити радість (нещодавно вона прийшла до Олександра Борсука – народився син – авт.) – також.
– Тому незважаючи на нелегкі часи і матеріальні труднощі (скажімо, у порівнянні з колишнім автопарком маємо крихти – 4 легковики, 2 вантажівки, стільки ж мотоциклів, автобус, скутер), досі тримаємось, - говорить Ніна Василівна. За освітою вона економіст. Має досвід роботи зварювальника (на напівавтоматах) – працювала на ЩЕМЗі. В автошколі навчилася не тільки «стояти на чолі», а й усьому, з чим доводиться стикатися по роботі. За кермом з 1991 року. Але, зізнається, виїжджає тільки коли є необхідність. Їй більше до душі пасажирське сидіння. У них з чоловіком двоє дорослих дітей. Чекають онуків.
Запитую, де вона черпає енергію, щоб завжди бути в тонусі, створювати настрій в колективі, виглядати на всі сто.
– Це – гени, вплив мого зодіакального знака (вона – Козеріг), практично протягом усього життя заняття спортом (обожнює волейбол) і звичка не розслаблятись, - коротко відповідає Ніна Василівна і просить привітати колег – нинішніх і тих, хто на заслуженому відпочинку – з Днем автомобіліста і побажати здоров’я і всяких гараздів.
Із задоволенням приєднуємось до її побажань.
Марія
ІСАЧЕНКО
На знімках: члени колективу автошколи: колишні і нинішні, Н.В. Данильченко є на обох.
Розказує: прийшла в автошколу на початку 1986-го головним бухгалтером. Майже за півтора десятки років роботи до деталей вивчила «автошколівську кухню», тому й дозволила себе умовити повиконувати обов’язки начальника – «поки знайдуть керівника-чоловіка». Цей процес затягнувся на роки: бажаючі знаходились, але з тих чи інших причин «відсіювалися».
А Ніна Василівна все більше вростала в колектив, бо проблеми множилися з кожним роком. Це раніше автошкола випускала по 500 водіїв для армії плюс 300 – для народного господарства. За рахунок бюджетних коштів утримувати як великий штат (майже 100 працівників), так і великі навчальні приміщення проблемним не було. Заклад був на плаву і жив безбідно.
Зараз (остання група для армії була випущена ще в 2008-му, хоч майже 2 десятки «воєнних» машин все ще зберігаються в автошколі) тут готують лише до 200 «цивільних» водіїв на рік. Щоб хоч трохи зекономити, відмовились від прибиральниці і кочегара (справляються самі), віддають приміщення в оренду тощо. Колектив тепер налічує тільки 13 людей.
– Зате який колектив! – із захопленням говорить Ніна Данильченко. Про кожного розповідає окремо.
– Довше за всіх працює майстер Володимир Биховець. Професіонал. Дисциплінований. Виважений. Спокійний. Наші учні (переважно жінки, які болісно реагують на зауваження) дуже цінують його за ці якості. Від іншого майстра – Володимира Брижинського – невмілим практикантам-водіям дістається на горіхи. Зате екзамени по водінню більшість його учнів здає добре. Ще один їх колега – Олександр Борсук – природжений дипломат. А інший (навчає водінню на мотоциклах та скутерах) – Володимир Данильченко відрізняється умінням не тільки навчити, а й додати впевненості в собі кожному зі своїх підопічних. Однак м’якість характеру не заважає йому бути успішним.
Викладач Віктор Павленко недарма має вищу категорію. Його заняття – це своєрідні майстер-класи. Володимир Удод (колишній завідувач навчальною частиною) – втілення досвіду і майстерності, Сергій Наранович – сумлінності і скрупульозності. Майстром на всі руки у нас вважається Микола Братішко. Ще одна його безцінна риса – безвідмовність…
Так само душевно говорить Ніна Василівна про бухгалтера Аллу Ходос, котра 20 років тому прийшла в автошколу секретарем-друкаркою і з часом стала одним з найвідданіших школі членів колективу. Наймолодша в ньому – Юлія Кобець – секретар навчальної частини поки долає тільки перші кар’єрні сходинки, але робить це успішно.
– Ми – як одна сім’я: з різними характерами і уподобаннями, але єдині, коли йдеться про наш заклад. Крити дах – усі разом (в тому числі й директор – авт.), допомогти в біді, розділити радість (нещодавно вона прийшла до Олександра Борсука – народився син – авт.) – також.
– Тому незважаючи на нелегкі часи і матеріальні труднощі (скажімо, у порівнянні з колишнім автопарком маємо крихти – 4 легковики, 2 вантажівки, стільки ж мотоциклів, автобус, скутер), досі тримаємось, - говорить Ніна Василівна. За освітою вона економіст. Має досвід роботи зварювальника (на напівавтоматах) – працювала на ЩЕМЗі. В автошколі навчилася не тільки «стояти на чолі», а й усьому, з чим доводиться стикатися по роботі. За кермом з 1991 року. Але, зізнається, виїжджає тільки коли є необхідність. Їй більше до душі пасажирське сидіння. У них з чоловіком двоє дорослих дітей. Чекають онуків.
Запитую, де вона черпає енергію, щоб завжди бути в тонусі, створювати настрій в колективі, виглядати на всі сто.
– Це – гени, вплив мого зодіакального знака (вона – Козеріг), практично протягом усього життя заняття спортом (обожнює волейбол) і звичка не розслаблятись, - коротко відповідає Ніна Василівна і просить привітати колег – нинішніх і тих, хто на заслуженому відпочинку – з Днем автомобіліста і побажати здоров’я і всяких гараздів.
Із задоволенням приєднуємось до її побажань.
Марія
ІСАЧЕНКО
На знімках: члени колективу автошколи: колишні і нинішні, Н.В. Данильченко є на обох.
Комментариев нет:
Отправить комментарий