Пропонуємо читачам «Променя» інтерв’ю з директором Петрівського навчально-виховного комплексу Василем Шмаровозом. Тема розмови – сьогодення і перспективи дошкільної освіти.
– Василю Павловичу, яка історія появи у селі навчально-виховного комплексу?
– Свого часу в Петрівці функціонував дитячий садок, що розміщувався в окремому приміщенні. Будівля опалювалася за допомогою електрики, а це було доволі недешево. У пошуку оптимального виходу з ситуації районне керівництво підтримало ідею створення НВК і використання з цією метою частини шкільних кімнат на першому поверсі. Тоді довелося виконати чималий обсяг ремонтно-облаштувальних робіт, аби створити для малюків належні умови – санітарні, виховні, побутові тощо. Сталося це у 2001 році. Спочатку було 2 групи (понад 30 дітлахів) і 6 працівників, згодом дітей поменшало, але з 2012 року їхня кількість знову сягнула розрахованого показника.
– Чим є дитячий садок сьогодні?
– Передовсім, треба згадати про те, що останніми роками державна політика в сфері дошкільної освіти вийшла на якісно вищий рівень, і роботі садків приділяється значно більше уваги. Така форма виховання сприяє розвитку дітей, більш ранньому розкриттю їхніх здібностей, надає їм можливість підготуватися до школи, краще адаптуватися до нових умов, виховує в них ази поведінки в соціумі.
Наразі наш садок – це 30 дітей, з яких шестеро підвозяться шкільним автобусом з Хотунич. Для вихованців створено комфортні умови – є дві групові кімнати, дві спальні, їдальня, санвузли. Як персонал закладу, так і працівники школи разом з батьками дітей роблять чимало, аби поліпшити матеріальну базу садка. Скажімо, старшокласники під наставництвом вчителя О.М. Бобровника на уроках праці виготовили стільчики для їдальні. Якщо згадати про колектив, то відгуки про вихователів С.М. Савосту і В.М. Надточій та їхніх колег – цілком позитивні. І це заслужене визнання їхньої роботи, адже праця з дітлахами є доволі специфічною, вимагає душевної щирості й самопосвяти.
Загалом же вважаю, що найголовнішим досягненням колективу НВК стало існування реального зв’язку між садком і школою. Тобто – вихованці дошкільної ланки приходять до 1 класу вже підготованими. До того ж існування садка ніби продовжує і пожвавлює життя сільського навчального закладу. (Особливо зважаючи на демографічну ситуацію).
– Які невирішені питання стоять перед НВК?
– Ми поставили собі за мету в перспективі взятися за облаштування повноцінного майданчика для дитячих ігор. Також з метою покращення енергозберігаючих характеристик будівлі НВК існує необхідність модернізувати систему опалення і продовжити заміну старих вікон на металопластикові. У попередні роки в нашому закладі проведено доволі солідні за обсягом ремонтні роботи, й учні, їхні батьки та педагоги дуже високо цінують такі нововведення. Але хороший результат, як відомо, приходить лише за умови комплексного підходу до існуючих проблем. Зрештою, з турботи про дошкільне виховання починається турбота про майбутнє нашого народу.
– Дякую за розмову.
Інтерв’ю взяв
Олег МІРОШНИЧЕНКО
– Василю Павловичу, яка історія появи у селі навчально-виховного комплексу?
– Свого часу в Петрівці функціонував дитячий садок, що розміщувався в окремому приміщенні. Будівля опалювалася за допомогою електрики, а це було доволі недешево. У пошуку оптимального виходу з ситуації районне керівництво підтримало ідею створення НВК і використання з цією метою частини шкільних кімнат на першому поверсі. Тоді довелося виконати чималий обсяг ремонтно-облаштувальних робіт, аби створити для малюків належні умови – санітарні, виховні, побутові тощо. Сталося це у 2001 році. Спочатку було 2 групи (понад 30 дітлахів) і 6 працівників, згодом дітей поменшало, але з 2012 року їхня кількість знову сягнула розрахованого показника.
– Чим є дитячий садок сьогодні?
– Передовсім, треба згадати про те, що останніми роками державна політика в сфері дошкільної освіти вийшла на якісно вищий рівень, і роботі садків приділяється значно більше уваги. Така форма виховання сприяє розвитку дітей, більш ранньому розкриттю їхніх здібностей, надає їм можливість підготуватися до школи, краще адаптуватися до нових умов, виховує в них ази поведінки в соціумі.
Наразі наш садок – це 30 дітей, з яких шестеро підвозяться шкільним автобусом з Хотунич. Для вихованців створено комфортні умови – є дві групові кімнати, дві спальні, їдальня, санвузли. Як персонал закладу, так і працівники школи разом з батьками дітей роблять чимало, аби поліпшити матеріальну базу садка. Скажімо, старшокласники під наставництвом вчителя О.М. Бобровника на уроках праці виготовили стільчики для їдальні. Якщо згадати про колектив, то відгуки про вихователів С.М. Савосту і В.М. Надточій та їхніх колег – цілком позитивні. І це заслужене визнання їхньої роботи, адже праця з дітлахами є доволі специфічною, вимагає душевної щирості й самопосвяти.
Загалом же вважаю, що найголовнішим досягненням колективу НВК стало існування реального зв’язку між садком і школою. Тобто – вихованці дошкільної ланки приходять до 1 класу вже підготованими. До того ж існування садка ніби продовжує і пожвавлює життя сільського навчального закладу. (Особливо зважаючи на демографічну ситуацію).
– Які невирішені питання стоять перед НВК?
– Ми поставили собі за мету в перспективі взятися за облаштування повноцінного майданчика для дитячих ігор. Також з метою покращення енергозберігаючих характеристик будівлі НВК існує необхідність модернізувати систему опалення і продовжити заміну старих вікон на металопластикові. У попередні роки в нашому закладі проведено доволі солідні за обсягом ремонтні роботи, й учні, їхні батьки та педагоги дуже високо цінують такі нововведення. Але хороший результат, як відомо, приходить лише за умови комплексного підходу до існуючих проблем. Зрештою, з турботи про дошкільне виховання починається турбота про майбутнє нашого народу.
– Дякую за розмову.
Інтерв’ю взяв
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий