Женя – найменший у сім’ї і, можна стверджувати, найактивніший, найнепосидючий. Після закінчення другої школи, а потім – вищого училища лісового господарства, далі – чернігівської регіоналки (середню спеціальну й вищу освіти здобув з червоним дипломом) вирішив стати військовим-контрактником. Важливе рішення прийшло після розмови з військовим комісаром району, підполковником Ігорем Батюком. Ігор Володимирович був настільки переконливим, що у Жені навіть найменшого сумніву в обранні професії не лишилось.
Щоправда, перед тим, як обрати 101 окрему бригаду охорони генштабу, довелось перебрати декілька інших частин. Сто перша ж припала до душі відразу – і хлопці викликали повагу, і стиль керівництва, і дисципліна, і порядок. Навіть сам дух бригади вражав свіжістю і чистотою…
У зону АТО Женя пішов добровільно. Був там з кінця минулорічного жовтня до 17 січня. Наразі вдома, на короткому перепочинку.
Здавалося б, про що можна говорити з ним, військовим, який тільки-но вирвався з пекла, з-під Дебальцево? Про війну?
Та, може, краще дати хлопцю бодай на мить забути про неї. Хоча впевнена: він не забуває і подумки там, у гурті зі своїми армійськими друзями. Вони пройшли перевірку на справжність в екстремальних ситуаціях, стали йому близькими і рідними. Це зветься бойовим братством.
Женя (на очах бриніли сльози – Авт.) з трепетом розповів, як сильно хвилювалися вони за тих, хто йшов на завдання, як чекали на них, як раділи, що товариші поверталися живими. Він переконаний: за рідну Україну треба боротися, любити її треба не словом, а ділом. Тож нинішній призов вважає необхідним, адже захисникам, які у зоні АТО по півроку, потрібна хоч нетривка зміна обстановки.
На запитання про найближчі плани відповів спокійно і небагатослівно: «Знову відправлюся служити Батьківщині».
Тепер вже мої очі заслали сльози, і я відчула: мала честь розмовляти зі справжнім чоловіком, справжнім мужчиною. У свої 25 він вже знає, що таке війна… Він готовий повсякчас захищати нас з вами. Звісно, сумуватиме за домівкою, де за нього день і ніч думають і моляться мама і тато…
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий