«Я просто не хочу, щоб такий прикрий випадок стався ще з ким-небудь…» - написала у листі до редакції Анна Захарченко з Тур’ї.
А далі все, як у детективі: «…8 грудня мені сестра «Новою поштою» відправила посилку. Заплатила всі необхідні платежі, в тому числі і за доставку. Їй пояснили, що посилка надійде 10 грудня.
Так і сталося: 10 грудня пролунав дзвінок з «Нової пошти». Мені сказали бути на зв’язку і чекати. Далі був ще один дзвінок з уточненням моєї адреси і нагадуванням, що посилку привезуть десь о 15-00.
Не повірите: потім мені ще раз передзвонили і сказали, що виникли додаткові обставини і посилку доставлять завтра у такий же час.
І ось настало 11 грудня, післяобідня пора. Біля мого помешкання зупинилося таксі. Таксист швидко вручив якийсь папірець (надсилаю до редакції) і картонну коробку. Я не розписувалася за нього. Коли відкрила посилку, не побачила там ні печінки, ні фаршу, ні вирізки свинини, свинячих реберець. Замість них лежали чи-то коров’ячі, чи бичачі кістки, якась плівка. Ящик був заклеєний скотчем, на ньому ніякого маркування.
Трохи схаменувшись, набрала телефонний номер таксиста (він дав візитку) і зі сльозами переповіла свою історію. Таксист пообіцяв все розповісти людям з «Нової пошти».
Згодом мені звідти таки подзвонили і висунули версію, що, мовляв, обібрати могли ще з місця відправки. Коли запитала: «Чому ви мені самі не привезли, чому я ніде не розписалася?» - у відповідь нічого не почула. Натомість прозвучала пропозиція приїхати до них і написати заяву.
Звісно, я не поїхала, бо і так почувалася ледь живою: підскочив тиск, викликала лікарів, крапельницю приймала. А ще ж доїхати треба чимось, машину найняти, гроші за це чималі заплатити.
Наче час вже пройшов, але на душі і досі прикро. Прикро, що анонсована «пошта майбутнього» так себе веде. Виходить, що і в майбутньому будуть такі неподобства, які наразі відбуваються?
Одного не хочу: щоб постраждав ще хто-небудь, тому й так наполегливо просила газету надрукувати мого листа.
З повагою
Анна ЗАХАРЧЕНКО, с.Тур’я»
А далі все, як у детективі: «…8 грудня мені сестра «Новою поштою» відправила посилку. Заплатила всі необхідні платежі, в тому числі і за доставку. Їй пояснили, що посилка надійде 10 грудня.
Так і сталося: 10 грудня пролунав дзвінок з «Нової пошти». Мені сказали бути на зв’язку і чекати. Далі був ще один дзвінок з уточненням моєї адреси і нагадуванням, що посилку привезуть десь о 15-00.
Не повірите: потім мені ще раз передзвонили і сказали, що виникли додаткові обставини і посилку доставлять завтра у такий же час.
І ось настало 11 грудня, післяобідня пора. Біля мого помешкання зупинилося таксі. Таксист швидко вручив якийсь папірець (надсилаю до редакції) і картонну коробку. Я не розписувалася за нього. Коли відкрила посилку, не побачила там ні печінки, ні фаршу, ні вирізки свинини, свинячих реберець. Замість них лежали чи-то коров’ячі, чи бичачі кістки, якась плівка. Ящик був заклеєний скотчем, на ньому ніякого маркування.
Трохи схаменувшись, набрала телефонний номер таксиста (він дав візитку) і зі сльозами переповіла свою історію. Таксист пообіцяв все розповісти людям з «Нової пошти».
Згодом мені звідти таки подзвонили і висунули версію, що, мовляв, обібрати могли ще з місця відправки. Коли запитала: «Чому ви мені самі не привезли, чому я ніде не розписалася?» - у відповідь нічого не почула. Натомість прозвучала пропозиція приїхати до них і написати заяву.
Звісно, я не поїхала, бо і так почувалася ледь живою: підскочив тиск, викликала лікарів, крапельницю приймала. А ще ж доїхати треба чимось, машину найняти, гроші за це чималі заплатити.
Наче час вже пройшов, але на душі і досі прикро. Прикро, що анонсована «пошта майбутнього» так себе веде. Виходить, що і в майбутньому будуть такі неподобства, які наразі відбуваються?
Одного не хочу: щоб постраждав ще хто-небудь, тому й так наполегливо просила газету надрукувати мого листа.
З повагою
Анна ЗАХАРЧЕНКО, с.Тур’я»
Комментариев нет:
Отправить комментарий