В умовах загрози

Чернігівський прикордонний загін Північного регіонального управління охороняє ділянку державного кордону з Росією та Білоруссю довжиною понад 408 кілометрів. При цьому з Білоруссю вона сягає більш ніж 225 кілометрів, а з північною сусідкою — 183, з цих 408 кілометрів понад 171 кілометр — сухопутна і близько 237 — річкова. Прикордонний контроль і пропуск через кордон людей та машин з вантажами і проходить у 14 пунктах пропуску. З них 5 автомобільних — «Грем’яч», Новгород-Сіверського району, «Миколаївка», «Сеньківка», «
Нові Яриловичі», «Славутич» – Ріпкинського, 5 залізничних (з них 3 пасажирських — «Хоробичі», «Горностаївка», «Неданчичі» (це на кордоні з Білоруссю) і 2 вантажних — «Щорс» і «Чернігів». Є 4 місцевих: 3 автомобільних — «Деревини», «Ільмівка», «Добрянка» та 1 річковий — «Кам’янка»). Тобто 9 міжнародних, 1 міждержавний — «Миколаївка» і 4 місцевих.
Та мова сьогодні не про них, а про відділ прикордонної служби «Гірськ», що знаходиться у нашому районі. Про будні своїх колег нам розповів перший заступник начальника відділу прикордонної служби «Гірськ» майор Сергій Сапунов (на фото). Ця розповідь, як ніколи актуальна через загрозу російської агресії в Україні (про що свідчить відеозапис, викладений 20 січня цього року в Youtube росіянами, на якому чітко видно, як більш ніж 100 одиниць важкої техніки їдуть до українського кордону).
– Відділ прикордонної служби охороняє державний кордон за посиленим варіантом, саме з боку Російської Федерації, — розповідає Сергій Олександрович. — Це передбачає збільшення прикордонних нарядів, які мають прикривати напрямки, найвразливіші щодо російської агресії. Це уся дільниця українсько-російського кордону. Щодо кордону, то зрозуміло: після створення суверенної держави, кордон став не просто номінальним, коли на ньому могли випасати худобу, а реальним. Тобто було створено реальні пункти пропуску. Приміром, на дільниці нашого відділу є міжнародний пункт пропуску «Сеньківка», через який здіснюється пропуск транспортних засобів та людей, як в Україну, так і з неї. І є місцевий пункт пропуску у населеному пункті Клюси. За міжнародними домовленостями із Росією цей пункт пропуску працює тільки у неділю з 8 до 16 години (можливо, місцеві пункти пропуску на кордоні з Білоруссю працюють в іншому режимі, але у Клюсах визначено саме такий режим). Скажу більше: у Російській Федерації отоварються мало людей, хіба що можуть сходити до родичів, тож масового переходу кордону немає — зазвичай, перетинають кордон 3-5 осіб. Ми знаємо усіх, хто ходить до сусідньої держави, в обличчя. Звичайно, якщо бабуся пішла до Росії з порожніми руками, а повертається з повною тачкою якогось краму, ми її перевіримо… І випускаємо тільки за наявності необхідних документів.

Хвостаті друзі на службі
Сергій Олександрович також розповів, що у їхньому відділку є і собаки, які навчені шукати заборонені товари на кшталт наркотиків чи зброї. Усі вони живуть зі своїми інструкторами вдома, здебільшого це німецькі вівчарки та спанієлі, але є й інші породи. Та, на щастя, ніяких диверсій з боку жителів Росії чи місцевого населення у Клюсах не було, тож силу застосовувати не доводилося.
– На кордоні усе спокійно, — зазначив Сергій Сапунов на прощання.
Хоча, коли ми редакційною машиною поверталися до Щорса, прикордонники, аби запобігти диверсіям, наші документи все ж таки перевірили і побажали щасливої дороги.
Маргарита ЛИТОВЧЕНКО
Фото автора