Про ведмедя

Матеріал про можливе урізноманітнення тваринного світу в околицях села Гута Студенецька, опублікований у попередньому номері «Променя», викликав доволі жваві коментарі наших читачів.
Серед іншого свою компетентну думку висловив і голова райради УТМР М.О. Мураха. Він розповів, що його діду – Андрію Прохоровичу (1883 року народження, мешканцю Тихонович) свого часу пощастило бачити на нашій місцевості живого ведмедя. Будучи десятирічним хлопчаком, він став учасником масового загону на хижого звіра, оголошеного щхрамієвицьким землевласником (тоді селяни казали – паном) після звістки про появу ведмедя в лісі. Тоді зібрали якомога більше людей, щоб вигуками та галасом спрямувати клишоногого «на номери» стрільців. Полювання вийшло вдалим – добули молоду ведмедицю, невеличку за розміром. Відтоді тутешні угіддя перестали бути домівкою для ведмедів. Сталося це наприкінці XIX сторіччя, понад 120 років тому. А між Тихоновичами та Охрамієвичами одне з урочищ і досі має назву «Ведмеже».
Звісно, виключати появу ведмедя у Щорському районі зараз не можна. Але для підтвердження такої події потрібні вагоміші докази, ніж просто розповіді…