Про пенсії, складну демографію і сусідів-корюківців
Ринок „Коржівський” вже давно став для жителів Сновщини своєрідним прес-клубом. Тому що там не лише продають, купують, міняють, а ще й дискусії ведуть про внутрішню й зовнішню політику.
Помітив: стали все частіше дорікати владі, починаючи з верхів і закінчуючи місцевою.
Висувають свої проекти рішень глобальних проблем, обговорюють кожне подорожчання, розміри різних соціальних виплат і зарплат, наш суд, де відсуджували колишні чиновники нові пенсії. А для розрядки про все це ще й анекдоти розповідають.
Чого тільки тут не почуєш! Приміром, колишній льотчик, ветеран Збройних Сил Микола Іванович дуже переймається складною демографічною ситуацією, тим, що населення держави катастрофічно зменшується, що скоро нікому буде ні до школи ходити, ні в інститутах навчатися. Через це, стверджує пан Микола, і лікарні закриваються, і школи, і садочки. Через це перестала функціонувати і залізнична лікарня, куди за допомогою до лікарів (особливо приїжджих, городнянських) ходили десятки снов’ян. Персонал, хворі, що знаходились на стаціонарі, полюбляли відвідувати ринок, де купували сальце і молочко, морквочку і грибочки.
Тепер все інакше. І на ринку продавців більше, аніж покупців, і ціни диктуються такі, що без валідолу не обійтися. А всьому виною влада, яка мало думає про простий народ і його непрості проблеми. Щоправда, є маленькі проблиски, як відкриття у сусідів-корюківців відділення гемодіалізу. До тієї медустанови і так ціле паломництво земляків, а віднині ще побільшає.
І ТЕЦ у Корюківці споруджується, куди, подейкують, скоро увесь пилорамний матеріал (як варіант) з нашого району забиратимуть. До речі, і адміністративний центр планується там зробити, і надання всіх основних послуг туди перенести.
А в нашому районі – тиша. Все чекаємо змін.
На цьому я залишаю дискусійний ринковий клуб, поспішаючи додому – до онуків, до плити і до сумного ностальгічного настрою.
Георгій ЛЕПНЮК
Ринок „Коржівський” вже давно став для жителів Сновщини своєрідним прес-клубом. Тому що там не лише продають, купують, міняють, а ще й дискусії ведуть про внутрішню й зовнішню політику.
Помітив: стали все частіше дорікати владі, починаючи з верхів і закінчуючи місцевою.
Висувають свої проекти рішень глобальних проблем, обговорюють кожне подорожчання, розміри різних соціальних виплат і зарплат, наш суд, де відсуджували колишні чиновники нові пенсії. А для розрядки про все це ще й анекдоти розповідають.
Чого тільки тут не почуєш! Приміром, колишній льотчик, ветеран Збройних Сил Микола Іванович дуже переймається складною демографічною ситуацією, тим, що населення держави катастрофічно зменшується, що скоро нікому буде ні до школи ходити, ні в інститутах навчатися. Через це, стверджує пан Микола, і лікарні закриваються, і школи, і садочки. Через це перестала функціонувати і залізнична лікарня, куди за допомогою до лікарів (особливо приїжджих, городнянських) ходили десятки снов’ян. Персонал, хворі, що знаходились на стаціонарі, полюбляли відвідувати ринок, де купували сальце і молочко, морквочку і грибочки.
Тепер все інакше. І на ринку продавців більше, аніж покупців, і ціни диктуються такі, що без валідолу не обійтися. А всьому виною влада, яка мало думає про простий народ і його непрості проблеми. Щоправда, є маленькі проблиски, як відкриття у сусідів-корюківців відділення гемодіалізу. До тієї медустанови і так ціле паломництво земляків, а віднині ще побільшає.
І ТЕЦ у Корюківці споруджується, куди, подейкують, скоро увесь пилорамний матеріал (як варіант) з нашого району забиратимуть. До речі, і адміністративний центр планується там зробити, і надання всіх основних послуг туди перенести.
А в нашому районі – тиша. Все чекаємо змін.
На цьому я залишаю дискусійний ринковий клуб, поспішаючи додому – до онуків, до плити і до сумного ностальгічного настрою.
Георгій ЛЕПНЮК
Комментариев нет:
Отправить комментарий