Герої живуть поруч
Як писав ще французький дипломат Жан-Бенуа Шерел у своїй історичній праці, виданій 1788 року в Парижі, Покрова Пресвятої Богородиці була для козаків дуже знаменним святом, бо їхню церкву присвятили Діві Марії. До речі, вибори нових членів старшини козаки проводили саме у цей осінній день.
На добу Козаччини припадає і перший потужний спалах відродження власної державності і низка важливих демократичних процесів, направлених на активізацію політичного життя в Україні, рівності в період революційних змін. Здається, що ця доба продовжується і нині, коли сини і дочки нашої держави відстоюють свою свободу і незалежність на сході, беручи участь у страшній антитерористичній операції.
Таким сином з нашої Сновщини є новоборовлянин Михайло Гук, який у складі 93-ої окремої механізованої бригади донедавна боронив національні рубежі у Пісках. Був командиром БМП, тобто тим, хто мав вести за собою вперед інших бійців, хто мав показувати їм приклад і вміння бути сильними, мужніми, чітко виконувати накази.
Пригадує, як на свій день народження отримав повістку з райвійськкомату, відразу зібрався і поїхав на навчання у „Десну”, як затим 10 місяців провів на передній лінії. Пережив і поранення, і контузію, і смерть товаришів, побачив багато болю і страждань, але ніколи не втрачав надії на закінчення бойових дій, щасливе повернення до рідних місць. Передає подяку мамі і всім, хто чекав його додому, й окреме „спасибі” сільському голові Анатолію Сірому за придбаний бронежилет п’ятого з плюсом рівня захисту. Саме він врятував Михайлу життя у момент одного з постійних мінометних обстрілів, і в інші „гарячі” моменти.
Наразі М.Гук готується виконувати іншу місію – захищати Вітчизну в прикордонних військах.
Проходить купу перевірок, медичних обстежень, інших формальностей (до речі, за деякі формальності спокійнісінько беруться гроші), мріючи мирно служити, радіти цій багряно-осінній порі і дивитися правді у вічі.
Жодного разу він нікому не поскаржився на головні болі від пережитого, сни, які вряди-годи переносять на палаючу вогнем землю, викликають нервовий стукіт серця.
Думав – зажило! Виходить – ні!..
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Як писав ще французький дипломат Жан-Бенуа Шерел у своїй історичній праці, виданій 1788 року в Парижі, Покрова Пресвятої Богородиці була для козаків дуже знаменним святом, бо їхню церкву присвятили Діві Марії. До речі, вибори нових членів старшини козаки проводили саме у цей осінній день.
На добу Козаччини припадає і перший потужний спалах відродження власної державності і низка важливих демократичних процесів, направлених на активізацію політичного життя в Україні, рівності в період революційних змін. Здається, що ця доба продовжується і нині, коли сини і дочки нашої держави відстоюють свою свободу і незалежність на сході, беручи участь у страшній антитерористичній операції.
Таким сином з нашої Сновщини є новоборовлянин Михайло Гук, який у складі 93-ої окремої механізованої бригади донедавна боронив національні рубежі у Пісках. Був командиром БМП, тобто тим, хто мав вести за собою вперед інших бійців, хто мав показувати їм приклад і вміння бути сильними, мужніми, чітко виконувати накази.
Пригадує, як на свій день народження отримав повістку з райвійськкомату, відразу зібрався і поїхав на навчання у „Десну”, як затим 10 місяців провів на передній лінії. Пережив і поранення, і контузію, і смерть товаришів, побачив багато болю і страждань, але ніколи не втрачав надії на закінчення бойових дій, щасливе повернення до рідних місць. Передає подяку мамі і всім, хто чекав його додому, й окреме „спасибі” сільському голові Анатолію Сірому за придбаний бронежилет п’ятого з плюсом рівня захисту. Саме він врятував Михайлу життя у момент одного з постійних мінометних обстрілів, і в інші „гарячі” моменти.
Наразі М.Гук готується виконувати іншу місію – захищати Вітчизну в прикордонних військах.
Проходить купу перевірок, медичних обстежень, інших формальностей (до речі, за деякі формальності спокійнісінько беруться гроші), мріючи мирно служити, радіти цій багряно-осінній порі і дивитися правді у вічі.
Жодного разу він нікому не поскаржився на головні болі від пережитого, сни, які вряди-годи переносять на палаючу вогнем землю, викликають нервовий стукіт серця.
Думав – зажило! Виходить – ні!..
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий