Виявилося, що квітникарство – то давнє захоплення жінки. Розговорилися, і з подивом почула, що у дворі родини Петльованих плантація із півтори сотень троянд. Одразу захотілося їх побачити.
У половині будиночку під лісом на вулиці Червоноармійській сім’я мешкає шість років. Спочатку клапоть піщаної землі зайняли 600 тюльпанів. Вони й зараз першими зацвітають, як тільки зійде сніг. Радують поряд різнобарв’ям і ароматом гіацинти. Згодом їм на зміну приходять вишукані лілеї. Розкішні кущі піднімаються вище зростом, ніж семирічні онуки Ганни Іванівни. Саме Максимка й Крістіну особливо полюбляє фотографувати бабуся у своєму квітнику. Безліч світлин зберігає сімейний альбом, де діти просто ховаються у буйноцвітті різноманітних квітів.
Кущі троянд квітникарка купує здебільшого в далекому Хмельницьку. З тих країв її чоловік Дмитро Устимович, тож щоразу, відвідуючи рідню, не забувають принагідно поповнити свої клумби новими кущами. Зацвітаючи, вони нагадують малу вітчизну, гріють душу красою і теплим спомином. Скільки сортів троянд розкошує на її подвір’ї Ганна Іванівна точно не знає. Але любить усі, милується і душею відпочиває біля них. Хоча й праці вони потребують немало. Аби почувалися квіти комфортно, білі піски постійно удобрюють. На невеликий клапоть землі завезено не одну машину перегною, торфокрихти тощо. І щоденне поливання – обов’язкове.
Для помідорів, огірків та зелені тут відведене незначне і неголовне місце, а десь на узбіччі. Попід парканом червоніє малина, вперше цьогоріч плодоносить окультурена ожина, рясніють плодами яблуні. Особлива гордість господаря – виноград, також привезений із рідних країв. Плодоносять всі три сорти, які зеленим парканом відгородили двір від городу. А біля порогу притягують погляд два кулеподібні декоративні кущі. За ними – також декоративна кучерява вербичка.
Про двір хочеться розповісти окремо, бо тут кожен вільний квадратний сантиметр займає якась квітка. Петунії в особливій пошані. У висячих вазонах, у незайманих куточках на землі, у клумбі вздовж будинку, у багатоярусних вазонах - скрізь вони почуваються доволі комфортно. Різних кольорів, у дивовижних візерунках, стандартні й ампельні – вони чергуються з бордюрними чорнобривцями, хризантемами, іншими квітами, створюючи особливий веселковий колорит. Тому не хочеться залишати цю рукотворну красу й заходити до хати. Певно, саме з цієї причини подружжя Петльованих створило в дворі чудову альтанку. Причому не в звичному розумінні невеличку, а цілком пристойного розміру, щоб у ній розмістилася вся величенька родина: тато з мамою, два сини з дружинами, троє онуків. І при цьому ще й вільного місця залишається чимало. Тут п’ють чай, милуються квітами, неквапом ведуть розмови.
Максимко з Крістінкою, зростаючи в такій красі, вчаться з дитинства поціновувати її і берегти. Між ними різниця менше двох місяців, вони зростають разом, разом ходили до дитсадка і до школи також підуть разом. Щодня вони збираються у бабусі, там грають, допомагають дорослим. Вони – перші поціновувачі краси, першими помічають, коли розцвітає чергова квітка. З малих років життя розуміють, що рвати чи якось шкодити квітам не можна – ними потрібно милуватися. А ще допомагати бабусі доглядати за ними. Для дідуся з бабусею немає більшої радості, ніж щодня бачити, як піднімаються, дорослішають онуки. До речі, нещодавно у них народився ще один онучок. З великою радістю вас! Певно, дивлячись на малечу, з тривогою ведуть мову про події на сході України. Бо так хочеться, щоб зростали діти у мирній і незалежній країні.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора та з сімейного
архіву родини Петльованих
Комментариев нет:
Отправить комментарий