Лихе сполучення цих двох слів завжди збурюватиме громадську думку. Люди інколи інстинктивно, на рівні підсвідомості реагують на звістку про дитячу смертність. І перше запитання, що у них виникає – «Як це могло статися?»
Наразі поміж деякої частини наших земляків вирують пристрасті. Хтось просто обговорює цю подію, хтось намагається «смакувати» подробиці. Дехто ж вимагає мало не «розширеного репортажу», мовляв, газета повинна реагувати на «інформаційні запити читацької аудиторії». Звісна річ, можна було б вдатися до практики «смаженої журналістики»: «винюхати» щось у знайомих чи сусідів сім`ї, чийого життя торкнулася трагедія, потім налаштувати вухо й послухати місцеві побрехеньки. А всі отримані «інгредієнти» вивалити на сковорідку, щедро поперчити їх «глибокодумними» міркуваннями, добряче просмажити на вогні істеричної емоційності й отримати врешті-решт страву, якою здатні натовктися по зав’язку всі охочі до чужого лиха. Однак чи варто таке робити? Для достовірності отриманої інформації передовсім треба потурбувати родичів померлої дитини, але чи до розмов їм зараз? Хоча б з огляду на етику елементарних людських взаємовідносин треба зрозуміти: у них велике горе, тож бесіда на подібну тему – явно не на часі. Тому сьогодні ми публікуємо, так би мовити, офіційний погляд на подію і медичний коментар до неї.
Отже, передовсім ми звернулися до служби в справах дітей РДА. Працівниця цієї установи Г.Карецька повідомила, що дійсно, на початку вересня у місті померла дитина. Сім`я, в якій це сталося, не перебувала на обліку, тобто не належала до кола тих, що опинилися в складних життєвих обставинах, батьки працевлаштовані. Наразі служба в справах дітей РДА має в своєму розпорядженні документи (інформаційне повідомлення) з райвідділу міліції про трагічну подію. Після з’ясування правоохоронцями всіх обставин цієї справи держоргани зроблять і свої висновки: чи мала місце батьківська недбалість, внаслідок чого малюк помер, чи ставити сім`ю на облік, бо в ній виховується ще одна кількарічна дитина, які форми контролю або соціального супроводу треба застосовувати для запобігання подібним випадкам у майбутньому.
Попередньо співробітниками міліції встановлено, що 1 вересня хлопчик (віком трохи більше року) ніби то перекинув чашку з чаєм і обпік собі верхні кінцівки. Його рідні не звернулися до лікарні по меддопомогу й розпочали «лікування» самотужки, використовуючи мазь пантенол і знеболювальне нурофен. Наступного дня у дитини піднялася температура і їй дали сироп парацетамол. Ніч минула наче спокійно, однак вже вранці почалося ускладнення. Хтось із родичів близько 11 години викликав «швидку», але вже було пізно: незабаром дитина померла. Попередня думка про причину смерті – опікова хвороба…
Принагідно ми попросили дати професійний коментар - що таке опікова хвороба – М.Мохнюка, завідуючого реанімацією райлікарні. Починаючи розмову, він цілком логічно зауважив: його оповідь жодним чином не стосується відомого випадку в Щорсі, коли померла дитина, бо вона не була пацієнтом медзакладу. (Принагідно варто нагадати мешканцям Щорсівщини про небезпеку самолікування й необхідність у разі виникнення проблем зі здоров’ям завертатися до лікарів.) Якщо ж вести мову про опік, то гострота хвороби залежить від площі постраждалої поверхні тіла і глибини враження. За усталеним визначенням, долоня – це 1% тіла, рука – 9%, і так далі. Коли внаслідок дії високої температури постраждало від 15 до 20 % поверхні тіла, то вже виникає опіковий шок. Людина відчуває сильний біль. Набрякають уражені тканини, кров згущується через втрату організмом рідини, триває накопичення продуктів інтоксикації, надалі можуть порушуватися функції внутрішніх органів. (Причому діти тяжче реагують на все це, зокрема, на зневоднення.) Опіки бувають I, II, III і IV ступенів. При І-му спостерігається почервоніння шкіри, при ІІ-му з’являються пухирі, а IV – це фактично обвуглення. Перебіг хвороби – опіковий шок, гостра токсемія, септико-токсимія, відновлення. В кожному окремому випадку лікування може тривати кілька тижнів або й довше. Терапія починається з введення знеболювальних препаратів, внутрішньовенних інфузій і заходів, спрямованих на подолання такої проблеми як зневоднення. Персонал нашого медзакладу має досвід лікування опікової хвороби, але однією з важливих передумов успішної протидії цій недузі є своєчасна доставка постраждалого для отримання допомоги.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Наразі поміж деякої частини наших земляків вирують пристрасті. Хтось просто обговорює цю подію, хтось намагається «смакувати» подробиці. Дехто ж вимагає мало не «розширеного репортажу», мовляв, газета повинна реагувати на «інформаційні запити читацької аудиторії». Звісна річ, можна було б вдатися до практики «смаженої журналістики»: «винюхати» щось у знайомих чи сусідів сім`ї, чийого життя торкнулася трагедія, потім налаштувати вухо й послухати місцеві побрехеньки. А всі отримані «інгредієнти» вивалити на сковорідку, щедро поперчити їх «глибокодумними» міркуваннями, добряче просмажити на вогні істеричної емоційності й отримати врешті-решт страву, якою здатні натовктися по зав’язку всі охочі до чужого лиха. Однак чи варто таке робити? Для достовірності отриманої інформації передовсім треба потурбувати родичів померлої дитини, але чи до розмов їм зараз? Хоча б з огляду на етику елементарних людських взаємовідносин треба зрозуміти: у них велике горе, тож бесіда на подібну тему – явно не на часі. Тому сьогодні ми публікуємо, так би мовити, офіційний погляд на подію і медичний коментар до неї.
Отже, передовсім ми звернулися до служби в справах дітей РДА. Працівниця цієї установи Г.Карецька повідомила, що дійсно, на початку вересня у місті померла дитина. Сім`я, в якій це сталося, не перебувала на обліку, тобто не належала до кола тих, що опинилися в складних життєвих обставинах, батьки працевлаштовані. Наразі служба в справах дітей РДА має в своєму розпорядженні документи (інформаційне повідомлення) з райвідділу міліції про трагічну подію. Після з’ясування правоохоронцями всіх обставин цієї справи держоргани зроблять і свої висновки: чи мала місце батьківська недбалість, внаслідок чого малюк помер, чи ставити сім`ю на облік, бо в ній виховується ще одна кількарічна дитина, які форми контролю або соціального супроводу треба застосовувати для запобігання подібним випадкам у майбутньому.
Попередньо співробітниками міліції встановлено, що 1 вересня хлопчик (віком трохи більше року) ніби то перекинув чашку з чаєм і обпік собі верхні кінцівки. Його рідні не звернулися до лікарні по меддопомогу й розпочали «лікування» самотужки, використовуючи мазь пантенол і знеболювальне нурофен. Наступного дня у дитини піднялася температура і їй дали сироп парацетамол. Ніч минула наче спокійно, однак вже вранці почалося ускладнення. Хтось із родичів близько 11 години викликав «швидку», але вже було пізно: незабаром дитина померла. Попередня думка про причину смерті – опікова хвороба…
Принагідно ми попросили дати професійний коментар - що таке опікова хвороба – М.Мохнюка, завідуючого реанімацією райлікарні. Починаючи розмову, він цілком логічно зауважив: його оповідь жодним чином не стосується відомого випадку в Щорсі, коли померла дитина, бо вона не була пацієнтом медзакладу. (Принагідно варто нагадати мешканцям Щорсівщини про небезпеку самолікування й необхідність у разі виникнення проблем зі здоров’ям завертатися до лікарів.) Якщо ж вести мову про опік, то гострота хвороби залежить від площі постраждалої поверхні тіла і глибини враження. За усталеним визначенням, долоня – це 1% тіла, рука – 9%, і так далі. Коли внаслідок дії високої температури постраждало від 15 до 20 % поверхні тіла, то вже виникає опіковий шок. Людина відчуває сильний біль. Набрякають уражені тканини, кров згущується через втрату організмом рідини, триває накопичення продуктів інтоксикації, надалі можуть порушуватися функції внутрішніх органів. (Причому діти тяжче реагують на все це, зокрема, на зневоднення.) Опіки бувають I, II, III і IV ступенів. При І-му спостерігається почервоніння шкіри, при ІІ-му з’являються пухирі, а IV – це фактично обвуглення. Перебіг хвороби – опіковий шок, гостра токсемія, септико-токсимія, відновлення. В кожному окремому випадку лікування може тривати кілька тижнів або й довше. Терапія починається з введення знеболювальних препаратів, внутрішньовенних інфузій і заходів, спрямованих на подолання такої проблеми як зневоднення. Персонал нашого медзакладу має досвід лікування опікової хвороби, але однією з важливих передумов успішної протидії цій недузі є своєчасна доставка постраждалого для отримання допомоги.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий