І розпочну їх з того, на що орендарі звертають найменшу увагу. Усі вони чудово знають свої права й дуже часто ними зловживають. А ось про обов’язки й узагалі забувають. У кожному договорі оренди є певні вимоги. Й хоча ми з ними не знайомі, але я точно знаю, що одним із пунктів значиться належне утримання шлюзу та ставка. І ще ряд додаткових вимог. А ще торік законодавчо дозволено любителям ловити рибу в кожному орендованому ставку.
А яка ситуація склалася у нас? Та ніхто не зважає на закони, не дотримується їх. Крім того, в Кримінальному кодексі України є стаття за ловлю риби електровудкою і сітями, яка передбачає позбавлення волі терміном до трьох років. У орендованих (і не лише орендованих) ставках день і ніч, влітку і взимку ставлять сотні метрів сіток, котрі вчасно не перевіряються, риба задихається і гниє. Між тим, орендаря також потрібно контролювати. Не втручаються у методи його господарювання ні райдержадміністрація, ні правоохоронні органи, ні природоохоронці.
Розпочнемо з Тихонович. Ставок утримується у нормальному стані. На шлюзі було зроблено настил. Щоправда, цього року він був частково зруйнований. Торік було дозволено ловити рибу, плата за один день становила100 грн. Цьогоріч її знизили до 60 грн. Між тим, свого часу ставки створювалися за народні кошти. У селі Хотуничі самозванці упродовж кількох років запускають рибу, а потім вимагають від рибалок-любителів плату по 50 грн. за день. А восени самочинно спускають воду з водойми. Напрошується логічне запитання: де в цей час місцева влада? Пригадую, що за радянських часів за самочинне зариблення водойм у Кримінальному кодексі була стаття, яка передбачала покарання у вигляді позбавлення волі строком до одного року. До речі, випадки самозахвату ставків не так давно були у Петрівці та Лосевій Слободі.
Упродовж двох років ні взимку, ні влітку не дозволяють ловити безплатно рибу в ставку у Чепельові. Орендар О.І. Шльонський зробив примітивне спускове обладнання з протилежного боку, чим порушив екосистему усіх довколишніх озер. Воду спускає коли йому заманеться. Між тим, є чітко визначений час, коли можна це робити без шкоди довкіллю. Влітку ще можна порибалити, заплативши за кожен кілограм коропа 30 грн., а за карася - 25. Торік О.І. Шльонський захотів в очах громадськості бути хорошим і на весь район у газеті надрукував статтю, що дозволяє безкоштовно ловити рибу: окунів, плітку і щуку. А чому до цього переліку не потрапив і карась? Адже в цьому ставку до передачі його в оренду водилися карасі до 1,5 кілограма вагою! А в цьому році вже за кілограм упійманого окуня справляв з рибака 15 грн. З цього приводу згадався такий випадок. Поїхав мій знайомий до Чепельова ловити рибку. Ловив її у канаві за 150 метрів від ставка. О.І. Шльонський викликав працівників міліції, які прибули миттєво (от би така реакція завжди!), вилучив у рибака весь улов і призначив штраф. Без суду. Справити названу орендарем суму допомагали правоохоронці.
З огляду на відверті безчинства, які нерідко трапляються на ставках, виникає далеко не риторичне запитання: а чи не настав час розірвати договори з недобросовісними орендарями? Якщо у райдержадміністрації не вистачає сил контролювати орендарів, пропоную при органах районної влади створити ініціативну групу, до якої, окрім посадових осіб, податкової та природоохоронної служб увійшло б не менше восьми ініціативних людей від народу. Можливо саме тоді орендарі почнуть шанувати й дотримуватися законів України.
В. МАРЧЕНКО,
рибалка із багаторічним стажем
Від редакці:
Запрошуємо висловитися на тему, озвучену в даному матеріалі, всіх названих і не названих орендарів ставків. Будемо раді почути і вашу думку, рибалки-любителі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий