– переконалася методист дитячого садка
№ 1 Ольга Романенко після ознайомлення
з німецькою системою дошкільного виховання
Цієї зими Ольга Романенко знову побувала в Німеччині. І якщо першого разу вона їхала у складі делегації Щорського району на запрошення друзів з міста Фрьондберг, маючи офіційно-партнерську місію, то вдруге їй випала нагода 2 тижні попрацювати у тамтешньому дитячому садочку. Так би мовити – у рамках обміну досвідом. Ольга Романенко розповіла: «У 2013 році, під час першого візиту, нам, серед іншого, показали і дитячий садок, що дуже привернуло мою увагу. Побачивши таку суто професійну зацікавленість, організатори нашого перебування в Німеччині запропонували згодом надати мені можливість більш предметно вивчити їхню систему дошкільного виховання. І ось минулого літа я отримала запрошення з Фрьонденберга. Освіжила в пам`яті свої шкільні знання з німецької мови і вже коли сніг укрив білим рядном землю – вирушила в дорогу.
То який він, німецький дитсадок? Передовсім треба сказати, що у місті Фрьонденберг декілька таких закладів, але вони невеличкі. Там, де працювала я, виховуються лише 45 дітей у віці від 2 до 6 років. Групи комплектуються довільно – старшими й меншими одночасно. Вважається, що таким чином малюки братимуть приклад з доросліших, а ті, в свою чергу, допомагатимуть їм у різних ситуаціях. Денний сон не передбачений, хоча якщо хтось захоче спати – у закладі є спальня. Своєї кухні нема, обід дітям привозять із фірми. За столом кожен вихованець бере собі на тарілку стільки страви, скільки осилить зїсти. Навіть найменших привчають користуватися ножем та виделкою, десертною ложкою. Це не лише формування культури поводження за столом, а й розвиток моторики дитячих рухів. Так само на творчих заняттях вчать роботі з ножицями для створення аплікації, стимулюють схильність працювати з пластиліном, малювати тощо. Разом з тим велика увага приділяється використанню наочності для того, щоб пояснити, як влаштований навколишній світ. У садку є обладнання, на якому в експериментальній формі показують утворення торнадо і навіть принцип занурення під воду батискафа. Все це сприяє загальному розвитку дітей – так само, як і спів або танці. Пізнання через практичну діяльність – основний і доволі ефективний метод роботи дитячого німецького садка.
Стосовно перед шкільної підготовки, то для «п`ятирічок» передбачені певні заняття з граматики або математики, але виглядають вони радше як гра. Скажімо, у приміщенні є килимки з цифрами, тож рахування сприймається як щось ніби близьке й природнє.
Садок організовано при римо-католицькій церковній громаді Святого Йосипа, для його функціонування основні внески роблять батьки, державна допомога – незначна. У штаті, окрім керівника, ще п`ятеро педпрацівників. Робочий день – з 7.30 до 16.30. Пізніше приходить прибиральниця».
Ольга Романенко у перші дні роботи здебільшого спостерігала за всім, але поступово включилася активніше у процес виховання. Під її наставництвом діти робили квіти із серветок, об`ємні аплікації пташок. Згодом вдалося розучити й виконати сценку за мотивами відомої народної казки «Ріпка». Що сподобалося нашій землячці – характер німецьких малюків: вони неохоче приймають допомогу від виховательки, воліючи все робити самі. Загалом же що в Україні, що в Німеччині дітлахи майже однакові: допитливі, веселі, схильні до пошуку відповідей на свої інколи наївні, але дуже важливі запитання. Головне ж – вони відкриті у прагненні знань і отриманні душевного тепла від дорослих.
Під час перебування в Німеччині Ольга Романенко мала нагоду дізнатися більше про цю країну: у місті Дортмунд відвідала концерт хорового дитячого співу. (Що там вразило – участь дітей з функціональними обмеженнями. Вони почувалися поміж однолітків цілком нормально, а з боку оточуючих людей спостерігалося уважне і доброзичливе до них ставлення). Також друзі організували екскурсії по Берліну та поїздку в Нідерланди (місто Арнхайм). Чимало вражень залишив по собі візит до фермерського господарства – його утримує господар з матір`ю, дружиною і чотирма дітьми. Вони мають 250 свиней, 50 бичків, 1000 курей тощо. Процес роботи у них значно механізований, а будинок опалюється тирсою (що вже стало актуальним і для України). У принципі, цікавого в Німеччині багато, тож Ользі Романенко було що розповісти колегам після повернення з поїздки. Згадуючи про все, вона зазначила: «Приймаюча сторона – «Коло друзів міста Щорс» – зробила все можливе, щоб моє перебування на німецькій землі вийшло пізнавальним і насиченим на приємні враження. Я дуже вдячна родині Г.Ульмке та його однодумцям за теплий прийом за можливість більше дізнатися про закордонну методику виховання підростаючого покоління. А найбільш хвилюючим враженням став момент, коли мені вдалося встановити контакт із дітьми у німецькому садочку. Це ніби підтвердило: в усьому світі є один шлях до серця дитини – шлях щирості та доброти. Також хочу сказати, що мені дуже допомогла перекладачка, 16-річна школярка Крістіна Імке. З її допомогою я почувала себе майже як удома. Тобто ще раз переконалася, скільки багато хороших людей є у світі й що в місті Фрьонденберг живуть справжні друзі.
Фото з архіву Ольги Романенко
№ 1 Ольга Романенко після ознайомлення
з німецькою системою дошкільного виховання
Цієї зими Ольга Романенко знову побувала в Німеччині. І якщо першого разу вона їхала у складі делегації Щорського району на запрошення друзів з міста Фрьондберг, маючи офіційно-партнерську місію, то вдруге їй випала нагода 2 тижні попрацювати у тамтешньому дитячому садочку. Так би мовити – у рамках обміну досвідом. Ольга Романенко розповіла: «У 2013 році, під час першого візиту, нам, серед іншого, показали і дитячий садок, що дуже привернуло мою увагу. Побачивши таку суто професійну зацікавленість, організатори нашого перебування в Німеччині запропонували згодом надати мені можливість більш предметно вивчити їхню систему дошкільного виховання. І ось минулого літа я отримала запрошення з Фрьонденберга. Освіжила в пам`яті свої шкільні знання з німецької мови і вже коли сніг укрив білим рядном землю – вирушила в дорогу.
То який він, німецький дитсадок? Передовсім треба сказати, що у місті Фрьонденберг декілька таких закладів, але вони невеличкі. Там, де працювала я, виховуються лише 45 дітей у віці від 2 до 6 років. Групи комплектуються довільно – старшими й меншими одночасно. Вважається, що таким чином малюки братимуть приклад з доросліших, а ті, в свою чергу, допомагатимуть їм у різних ситуаціях. Денний сон не передбачений, хоча якщо хтось захоче спати – у закладі є спальня. Своєї кухні нема, обід дітям привозять із фірми. За столом кожен вихованець бере собі на тарілку стільки страви, скільки осилить зїсти. Навіть найменших привчають користуватися ножем та виделкою, десертною ложкою. Це не лише формування культури поводження за столом, а й розвиток моторики дитячих рухів. Так само на творчих заняттях вчать роботі з ножицями для створення аплікації, стимулюють схильність працювати з пластиліном, малювати тощо. Разом з тим велика увага приділяється використанню наочності для того, щоб пояснити, як влаштований навколишній світ. У садку є обладнання, на якому в експериментальній формі показують утворення торнадо і навіть принцип занурення під воду батискафа. Все це сприяє загальному розвитку дітей – так само, як і спів або танці. Пізнання через практичну діяльність – основний і доволі ефективний метод роботи дитячого німецького садка.
Стосовно перед шкільної підготовки, то для «п`ятирічок» передбачені певні заняття з граматики або математики, але виглядають вони радше як гра. Скажімо, у приміщенні є килимки з цифрами, тож рахування сприймається як щось ніби близьке й природнє.
Садок організовано при римо-католицькій церковній громаді Святого Йосипа, для його функціонування основні внески роблять батьки, державна допомога – незначна. У штаті, окрім керівника, ще п`ятеро педпрацівників. Робочий день – з 7.30 до 16.30. Пізніше приходить прибиральниця».
Ольга Романенко у перші дні роботи здебільшого спостерігала за всім, але поступово включилася активніше у процес виховання. Під її наставництвом діти робили квіти із серветок, об`ємні аплікації пташок. Згодом вдалося розучити й виконати сценку за мотивами відомої народної казки «Ріпка». Що сподобалося нашій землячці – характер німецьких малюків: вони неохоче приймають допомогу від виховательки, воліючи все робити самі. Загалом же що в Україні, що в Німеччині дітлахи майже однакові: допитливі, веселі, схильні до пошуку відповідей на свої інколи наївні, але дуже важливі запитання. Головне ж – вони відкриті у прагненні знань і отриманні душевного тепла від дорослих.
Під час перебування в Німеччині Ольга Романенко мала нагоду дізнатися більше про цю країну: у місті Дортмунд відвідала концерт хорового дитячого співу. (Що там вразило – участь дітей з функціональними обмеженнями. Вони почувалися поміж однолітків цілком нормально, а з боку оточуючих людей спостерігалося уважне і доброзичливе до них ставлення). Також друзі організували екскурсії по Берліну та поїздку в Нідерланди (місто Арнхайм). Чимало вражень залишив по собі візит до фермерського господарства – його утримує господар з матір`ю, дружиною і чотирма дітьми. Вони мають 250 свиней, 50 бичків, 1000 курей тощо. Процес роботи у них значно механізований, а будинок опалюється тирсою (що вже стало актуальним і для України). У принципі, цікавого в Німеччині багато, тож Ользі Романенко було що розповісти колегам після повернення з поїздки. Згадуючи про все, вона зазначила: «Приймаюча сторона – «Коло друзів міста Щорс» – зробила все можливе, щоб моє перебування на німецькій землі вийшло пізнавальним і насиченим на приємні враження. Я дуже вдячна родині Г.Ульмке та його однодумцям за теплий прийом за можливість більше дізнатися про закордонну методику виховання підростаючого покоління. А найбільш хвилюючим враженням став момент, коли мені вдалося встановити контакт із дітьми у німецькому садочку. Це ніби підтвердило: в усьому світі є один шлях до серця дитини – шлях щирості та доброти. Також хочу сказати, що мені дуже допомогла перекладачка, 16-річна школярка Крістіна Імке. З її допомогою я почувала себе майже як удома. Тобто ще раз переконалася, скільки багато хороших людей є у світі й що в місті Фрьонденберг живуть справжні друзі.
Фото з архіву Ольги Романенко
Комментариев нет:
Отправить комментарий