Душа рідного краю

Напередодні жіночого свята у Щорському історичному музеї відкрилася виставка родини Бережних. Мати - талановита Світлана Бережна, її три доньки Євгенія Гордюк, Тетяна Ткач та Наталія Бережна, онука 7-річна Поліна Ткач, представили на розсуд відвідувачів свої роботи. Чого там тільки не було: жіночі авторські капелюшки, колекційні сукні, картини, писанки, квілінг*, тільди**, кошики з газет тощо. Кожна із жінок цієї сім`ї представила «свій вид мистецтва».
Так, Світлана Семенівна надає перевагу тільдам, про яких вичитала в Інтернеті:
- Я, закінчивши Чернігівський педагогічний інститут, все життя пропрацювала вчителем праці. Любила шити іграшки, вчила цьому своїх учнів. Іграшки вигадувала сама. А коли пішла на пенсію, в мене з’явилася купа вільного часу, я не знала, що робити… Продовжувала шити ляльки, аж доки десь трохи більше року тому познайомилася з тільдами. Це ляльки, які вигадала норвежка Тоні Фіннангер. Головна умова - лялька має бути пошита з натуральних матеріалів і, на відміну від моїх попередніх ляльок, не вручну, а на швацькій машинці. Я для своїх виробів використовую старі сукні. На кожну тільду йде від одного до кількох днів. Правду кажучи, я й не думала, що ці ляльки будуть мати такий успіх у людей.
Не думала, що її капелюшки та сукні сподобаються людям, і старша дочка Світлани Семенівни Євгенія.

- Не вистачає тільки Катерини Осадчої для твоїх капелюшків! – казали люди у музеї.
І дійсно, капелюшки вражали своїм різнобарв’ям і оригінальністю.
Євгенія каже, що шиє їх для свого театру моди та танцю, що у Славутичі. Але якщо знадобиться, то може виготовити їх і на замовлення.
- Я не виготовляю їх просто так, - каже жінка. – Це або ж під колекцію суконь, чи під якусь визначену тематику. Приходить ідея, я шукаю матеріал і за два-три дні капелюшок готовий.
На замовлення робить свої коршики з газет і середня дочка Тетяна. Вона живе у Білій Церкві.
- Раніше я працювала секретарем на лінгвістичному факультеті Білоцерківського аграрного університету, - каже 32-річна Тетяна. - Зараз безробітна, тож займаюся улюбленою справою. На один великий кошик для білизни йде від 2 до 2,5 тижнів. Треба ж прогрунтовати його акриловими лаками, дати висохнути, сплести і знову кілька разів покрити лаком…
- Чи продаєте ви свої вироби? – запитала я, побачивши такі дивні кошики.
- Так. Ціна залежить від величини кошика.
Молодша дочка родини Бережних також вразила своїми малюнками. Особливо сподобалася намальована півонія, настільки реалістично вона виглядала. Вразила і наймолодша жінка, точніше дівчинка у родині Бережних – Поліна. Вона 7 місяців займається у білоцерківській станції юних техніків, але виробляє такі картини у стилі квілінг.
- Щоправда, батько трохи нервується, бо тоді папір розкиданий по всій квартирі… - говорить мама дівчинки Тетяна. – Але що поробиш, коли будь-яка творчість вимагає «художнього безладу».
4-річний Ваня до «жіночих штучок» байдужий, він більше схильний до техніки, а ким він стане — покаже час.
Та краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати! Словом, щорський музей радо чекає на відвідувачів. Виставка триватиме ще два місяці, тож у вас є час встигнути побачити цю красу на власні очі.
* У далекому 1999 році на світ з’явилася перша тільда. Її авторка не тільки придумала саму ляльку і розробила викрійку, а й побудувала цілий бізнес, основою якого стала лялька-тильда. Історія Тоні і тільди чимось нагадує історію Джоан Роулінг і її героя Гаррі Поттера: спершу безвість і віра в мрію, потім - кропітка праця, а в результаті - світове визнання. Отже, Тоні розробила викрійки ляльок в стилі тільда, пошила безліч іграшок, придумала меблі та одяг для них... А ще облаштувала магазин, провела велику рекламну кампанію, знайшла і навчила персонал, оформила документи на підприємництво, розробила бізнес-ідею. А, крім цього, випустила дві книги: «Тільда. Пасха» і «Тільда. Різдво». Її магазин відкрився і запрацював. У ньому продавалися і продаються тисячі текстильних іграшок та аксесуарів, викрійки ляльок, описи майстер-класів, які підходять для пошиття тканини. В результаті 25-річна Тоні стала власницею бізнесу, її справа надихнула багатьох інших людей і поклала початок «тільдоманії».
** Англійське слово «quilling» походить від слова «quill» - «пташине перо». Мистецтво «паперокручення» виникло в Європі в кінці XIV - на початку XV століття. Тоді черниці створювали витончені медальйони, закручуючи на кінчику пташиного пера папір з позолоченими краями. При близькому розгляді ці мініатюрні паперові шедеври створювали повну ілюзію того, що вони виготовлені з тонких золотих смужок.