З любов’ю до України та Маврикія

Катя і сама не може пояснити, чому на далекому Маврикію їй найбільше хотілося посіяти в саду чорнобривці й виростити запашний огірочок. То був цілий детектив, як матуся пересилала доні насіння. Зате О.І.Руденок приємно було під час спілкування через Скайп почути, як тішилася квітами, що нагадували про рідний край. Як плекала огірочки (місцеві-бо не мають того аромату й смаку). Із двох пакетиків на вулканічному острові з незвичним ґрунтом сходи дали лише чотири насінини. Врешті-решт вдалося отримати довгоочікуваний урожай – аж два огірочки! Ласували усією сім`єю…

Наша з Ольгою Іванівною розмова про дітей та онуків, про одвічні материнські тривоги, про перипетії долі. Своє непросте жіноче щастя вона вистраждала і зичить своїм Валентину й Катерині іншого життя. Втім відверто зізнається, що у її щирої і доброї дівчинки воно буде насправді іншим. Коли Катруся сказала мамі, що виходить заміж на Маврикій, та вигукнула:
– Донечко, та чи тобі хлопців на Україні не було?!
Проте Антіш викликав у неї симпатію з перших хвилин знайомства:
– Виявився дуже хорошим хлопчиною: не п’є, не курить. До того ж вихований за традиціями свого народу – поперек слова не скаже. Ще й Каті зауваження робить, мовляв хіба можна з батьками так розмовляти. Дуже смачно готує свої незвичні для нас страви. У нашій Петрівці йому все подобалося, а надто природа. Із задоволенням збирав гриби…
А познайомив їх Харків. Вони навчалися в академії культури. Білозуба усмішка, жагучий погляд чорних очей, відкритість і доброта запали в душу Каті. Антіш потонув у блакитних очах щирої смаглявки. Коли Ольга Іванівна вийняла з сімейного альбому світлину, на якій Катруся в індійському національному вбранні – сарі – стало очевидним, що дівчинка надзвичайно схожа на індуску. Із Антішем вони зустрічалися упродовж кількох років. По закінченні навчання юнак повернувся до Маврикії, а Катруся рік працювала на Україні.
Матуся сподівалася, що час і відстань розлучать закоханих. Але їх почуття пройшли випробовування. Майже два роки тому Катя отримала від Антіша гостьову візу й почала збиратися в далеку дорогу. За місяць перебування на Маврикії оформили стосунки. Прізвище й віру Катя не міняла, залишилася християнкою, оскільки там є різні храми, люди різних віросповідань не лише уживаються на острові, а й по смерті їх поряд ховають на одному кладовищі.
Мама Антіша, як і його брати та сестра, Катю прийняли радо. Два дні гуляли весілля – день за їхніми звичаями, ще день – за нашими. У Тріолеті (місті Антіша) чимало вихідців із пострадянського простору. Власниця одного туристичного агентства родом з Росії. Чимало відпочивальників, що приїжджають на Маврикій, розмовляють російкою мовою. Втім, Катя чудово володіє англійською мовою, розуміє французьку. Місцеві жителі спілкуються на креольській, тож поступово опановує і її.
– Загалом завдяки роботі Катя побувала на морі й у морі, – ділиться Ольга Іванівна. – На кораблі, на катамарані долала водні простори, переходила через прірву, милувалася просторами океану, незвичними для нас красотами природи. Навіть Антіш далеко не скрізь побував…
Ольга Іванівна радіє доньчиному щастю. Явно симпатизує тендітній і добрій жінці, яка стала на чужині їй другою матір’ю. Хоч і не довелося погуляти на Катрусиному весіллі, але благословила дітей власноруч вишитими образами Спасителя Божої Матері. Саме ці рукотворні ікони разом із образом святої великомучениці Катерини, шитої бісером, стали основою куточку, який донька створила в новій своїй оселі. На весілля нова рідня подарувала Каті багато коштовних прикрас на руки й на ноги, які їй дуже личать.
За ці майже два роки Катя щиро полюбила батьківщину свого чоловіка, його рідних, вивчила звичаї, опанувала кухню. Та все ж мріє приїхати на свою малу батьківщину, щоб обійняти матусю і всіх своїх родичів, зустрітися з друзями, сходити в ліс по гриби, скуштувати сирники й пельмені. До речі, на Маврикію варила варення бананове з лимоном. Усім сподобалося. Так само схвально відгукуються родичі про інші її страви, а Катерина полюбляє їх кухню: у неї чоловік неабияк готує.
Усе це молодята розповідають Ользі Іванівні через Скайп, тож вона в курсі їх сімейних новин.
Кому не доводилося чути про щасливі (і не дуже) долі українських дівчат, для яких далека чужина стала рідною. Ось і Катя з української глибинки, певно не думала, що поміняє свою Петрівку на Маврикій, там створить сім`ю, кар’єру. За українськими жінками давно закріпилася репутація розумниць, трудівниць, красунь. І справді, Катя в далеких краях своїми вчинками, щирим серцем щодня доводить свою любов до єдиного й коханого, до його батьківщини. А ще зміцнює авторитет України, нашого працьовитого народу, який так прагне миру у всьому світі.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото з архіву О.І.Руденок