Якось розговорилася я з однією жінкою похилого віку. Вона поверталася електричкою із Києва до Ніжина. Громадяночка була з одного боку чимось засмучена, а з іншого…
Одним словом, зовсім не зрозумілий настрій. З’ясувалося, що вона повертається додому від давньої подруги. Впродовж трьох днів у них відбувалася чайна церемонія. Отже, історія, яка сталася з моєю співрозмовницею, стала предметом розмови до самої столиці.
У Наталії Петрівни тринадцять років жив улюблений кіт Мурзик. Але прийшов той момент, коли його не стало. І жінка, не довго думаючи, вирішила ховати померлого улюбленця у Києві, де є кладовище для тварин. Поклала у велику коробку для торта, сіла в електричку, поставила коробку на поличку та й задрімала… Дорогою до вагону зайшла весела компанія студентів тільки вже з маленькою коробкою для торту. Стали голосно реготати, чим розбудили бабцю. Та трохи присоромила їх (в громадських місцях так не поводяться) і знову віддалася в обійми Морфея. Прокинулася вже на «Києві-пасажирському». До полички, а коробки з котом катма, лишень маленька з тортом. Що робити? Взяла вона того торта та пішла до приятельки чаювати. З одного боку, звичайно, шкода, що не вдалося провести пухнастого в останню путь, як слід… А з іншого: тільки уявити, як студенти відкривають коробку, щоб щось відсвяткувати, а там мертва тварина. Як-то кажуть, Бог покарав.
Це одна з багатьох котячих історій, адже ці незалежні тварини здавен-давен жили поруч з людиною, а у стародавніх єгиптян взагалі вважалися священною твариною. Зрозуміло, ці вусаті живуть і в Україні. По селах звичайнісінькі, у містах вже різних порід, яких велика кількість… Спробували і ми у Щорському районі до Всесвітнього дня кота, який святкуватиметься 1 березня, знайти породисту тваринку.
І нам вдалося!
Двоє вусатих живе у 11-річної Ольги Воробей зі Щорса. Анфіса і Діма (скорочено від Дімон). Перша кішечка, хоча й доволі симпатична, та звичайна. Другий — висловухий шотландський кіт. Характери в них різні, тож, напевне, через це вони одне одного недолюблюють, а може через те, що висловухі доволі ревниві коти і ненавидять суперників. Та й якщо Анфіска доволі швидка мала, то Дімон дуже серйозний чоловік — миші на ньому можуть влаштовувати дискотеку, а він і вухом не поведе.
– Мені його подарувала тітка із Чернігова, — розповідає Оля. — Він навіть у «молодому віці», зараз йому три роки, був дуже лінивим. Єдине, на що він реагує, це коли його кличуть до миски та коли Анфіса підходить надто близько до нього…
Про те що висловухі коти дуже ревниві, говорить і друга тітка Олі 37-річна Людмила Приходько з Рогізок. Сестра також їй подарувала такого красеня:
– Тільки мені трохи легше було. Кошеня дісталося невеликим і його не встигли привчити до «Віскаса». А ось Олі тяжко було. Її кіт близько тижня взагалі їсти відмовлявся, вимагав консерви…
Розповідають, що у Щорсі, окрім таких пухнастиків, мешкає ще й сфінкс, ото така лиса кішка без шерсті. Один чоловік купив її за 200 доларів. Ось тільки він навідріз відмовляється говорити про свого улюбленця…
А ви не бажаєте на сторінках нашої газети розповісти про своїх хвостатих, про цікаві історії, що з ними сталися? Чекаємо листів!
Маргарита ЛИТОВЧЕНКО
Фото автора
Одним словом, зовсім не зрозумілий настрій. З’ясувалося, що вона повертається додому від давньої подруги. Впродовж трьох днів у них відбувалася чайна церемонія. Отже, історія, яка сталася з моєю співрозмовницею, стала предметом розмови до самої столиці.
У Наталії Петрівни тринадцять років жив улюблений кіт Мурзик. Але прийшов той момент, коли його не стало. І жінка, не довго думаючи, вирішила ховати померлого улюбленця у Києві, де є кладовище для тварин. Поклала у велику коробку для торта, сіла в електричку, поставила коробку на поличку та й задрімала… Дорогою до вагону зайшла весела компанія студентів тільки вже з маленькою коробкою для торту. Стали голосно реготати, чим розбудили бабцю. Та трохи присоромила їх (в громадських місцях так не поводяться) і знову віддалася в обійми Морфея. Прокинулася вже на «Києві-пасажирському». До полички, а коробки з котом катма, лишень маленька з тортом. Що робити? Взяла вона того торта та пішла до приятельки чаювати. З одного боку, звичайно, шкода, що не вдалося провести пухнастого в останню путь, як слід… А з іншого: тільки уявити, як студенти відкривають коробку, щоб щось відсвяткувати, а там мертва тварина. Як-то кажуть, Бог покарав.
Це одна з багатьох котячих історій, адже ці незалежні тварини здавен-давен жили поруч з людиною, а у стародавніх єгиптян взагалі вважалися священною твариною. Зрозуміло, ці вусаті живуть і в Україні. По селах звичайнісінькі, у містах вже різних порід, яких велика кількість… Спробували і ми у Щорському районі до Всесвітнього дня кота, який святкуватиметься 1 березня, знайти породисту тваринку.
І нам вдалося!
Двоє вусатих живе у 11-річної Ольги Воробей зі Щорса. Анфіса і Діма (скорочено від Дімон). Перша кішечка, хоча й доволі симпатична, та звичайна. Другий — висловухий шотландський кіт. Характери в них різні, тож, напевне, через це вони одне одного недолюблюють, а може через те, що висловухі доволі ревниві коти і ненавидять суперників. Та й якщо Анфіска доволі швидка мала, то Дімон дуже серйозний чоловік — миші на ньому можуть влаштовувати дискотеку, а він і вухом не поведе.
– Мені його подарувала тітка із Чернігова, — розповідає Оля. — Він навіть у «молодому віці», зараз йому три роки, був дуже лінивим. Єдине, на що він реагує, це коли його кличуть до миски та коли Анфіса підходить надто близько до нього…
Про те що висловухі коти дуже ревниві, говорить і друга тітка Олі 37-річна Людмила Приходько з Рогізок. Сестра також їй подарувала такого красеня:
– Тільки мені трохи легше було. Кошеня дісталося невеликим і його не встигли привчити до «Віскаса». А ось Олі тяжко було. Її кіт близько тижня взагалі їсти відмовлявся, вимагав консерви…
Розповідають, що у Щорсі, окрім таких пухнастиків, мешкає ще й сфінкс, ото така лиса кішка без шерсті. Один чоловік купив її за 200 доларів. Ось тільки він навідріз відмовляється говорити про свого улюбленця…
А ви не бажаєте на сторінках нашої газети розповісти про своїх хвостатих, про цікаві історії, що з ними сталися? Чекаємо листів!
Маргарита ЛИТОВЧЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий