Роман Северин і Віктор Вовчок - комбайнери. Працюють у ПСП „Прогрес”. Роботу свою люблять. Хоча інколи доводиться бути в полі до 2-ої або й 4-ої години ночі. Керівництво про їхні професійні успіхи дуже високої думки. Позаду вже жнива 2016 року.
Стаж роботи комбайнером у Романа Северина – шість сезонів. Сам він з Нових Борович. Свого часу починав на старенькій „Ниві”. Тож коли потім довелося сісти за кермо „Джон Діра” – відразу відчув усі переваги імпортної техніки. „Це, мов небо і земля, – якщо порівнювати. „Джон Дір” комфортний, кондиціонер є, їдеш – не чорний, не брудний від пилюки. З технічної точки зору цей комбайн дуже зручний”.
Його колега по екіпажу Віктор Вовчок родом із Хотунич. На жнивах відпрацював уже сім сезонів. (Чимало чого навчився ще у свого батька – відомого місцевого комбайнера). Спочатку опанував „Доном-1500Б”, тепер же ще більш вправно жнивує на „Джон Дірі”. Каже, що „зелений трудівник” за день може зібрати врожай на вдвічі більшій площі, ніж застарілі зразки подібної техніки.
„Тридцять гектарів пшеничного лану пройти – це нормально, - вважає він. – А соняшника можна і 40 гектарів. Головне – надто не поспішати, тоді робота краще вдається”.
Цьогоріч під час жнив нерідко давалася взнаки погана погода: дощило. „Було якось, у полі біля башти, - згадує Роман Северин, - заледве півгодини поїздили, як почало накрапати з неба. Довелося вертати на базу”.
На запитання „Про що мріють комбайнери?” співрозмовники з усмішками відповіли: потрібен комбайн хоча б на 10 років молодший. Бо наш „Джон Дір” – 1999 року випуску. Все ж таки новіше – краще. Хоча, за великим рахунком, і те, що є, себе виправдовує добре. Якщо за кордоном протягом одного сезону навантаження на один комбайн складає до 500 гектарів, то у нас – інколи доходить до 2000. Але навіть за такої потужної експлуатації „Джон Дір” рідко виходить з ладу. І тут надзвичайно важливо дбайливо доглядати за цією технікою. „Зранку звичайний півгодинний огляд себе виправдовує, - ділиться своїми враженнями Віктор Вовчок. – Така витрата робочого часу дозволяє помітити якусь дрібну неполадку доти, доки вона не перетвориться на велику проблему”.
Зараз Роман Северин і Віктор Вовчок готують техніку до нового сезону. Треба перебрати механізми, виявити дефекти, дещо замінити, відремонтувати. А прийде весна – пересядуть на трактори, займуться посівною. Звичайна селянська праця.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора
Стаж роботи комбайнером у Романа Северина – шість сезонів. Сам він з Нових Борович. Свого часу починав на старенькій „Ниві”. Тож коли потім довелося сісти за кермо „Джон Діра” – відразу відчув усі переваги імпортної техніки. „Це, мов небо і земля, – якщо порівнювати. „Джон Дір” комфортний, кондиціонер є, їдеш – не чорний, не брудний від пилюки. З технічної точки зору цей комбайн дуже зручний”.
Його колега по екіпажу Віктор Вовчок родом із Хотунич. На жнивах відпрацював уже сім сезонів. (Чимало чого навчився ще у свого батька – відомого місцевого комбайнера). Спочатку опанував „Доном-1500Б”, тепер же ще більш вправно жнивує на „Джон Дірі”. Каже, що „зелений трудівник” за день може зібрати врожай на вдвічі більшій площі, ніж застарілі зразки подібної техніки.
„Тридцять гектарів пшеничного лану пройти – це нормально, - вважає він. – А соняшника можна і 40 гектарів. Головне – надто не поспішати, тоді робота краще вдається”.
Цьогоріч під час жнив нерідко давалася взнаки погана погода: дощило. „Було якось, у полі біля башти, - згадує Роман Северин, - заледве півгодини поїздили, як почало накрапати з неба. Довелося вертати на базу”.
На запитання „Про що мріють комбайнери?” співрозмовники з усмішками відповіли: потрібен комбайн хоча б на 10 років молодший. Бо наш „Джон Дір” – 1999 року випуску. Все ж таки новіше – краще. Хоча, за великим рахунком, і те, що є, себе виправдовує добре. Якщо за кордоном протягом одного сезону навантаження на один комбайн складає до 500 гектарів, то у нас – інколи доходить до 2000. Але навіть за такої потужної експлуатації „Джон Дір” рідко виходить з ладу. І тут надзвичайно важливо дбайливо доглядати за цією технікою. „Зранку звичайний півгодинний огляд себе виправдовує, - ділиться своїми враженнями Віктор Вовчок. – Така витрата робочого часу дозволяє помітити якусь дрібну неполадку доти, доки вона не перетвориться на велику проблему”.
Зараз Роман Северин і Віктор Вовчок готують техніку до нового сезону. Треба перебрати механізми, виявити дефекти, дещо замінити, відремонтувати. А прийде весна – пересядуть на трактори, займуться посівною. Звичайна селянська праця.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий