Минулого тижня випадково стала свідком шокуючої картини: на залізничному мосту, що у напрямку Гвоздиківки, підлітки, навіть діти, знімали себе на камеру, здіймаючись на високі залізничні перила.
Будь-якої миті міг проходити потяг, зрештою, можна було просто шубовснути у воду... Маленькі „селфіки”, перш ніж зафіксувати свій фейс, готові були поставити на межу своє життя, у легшому випадку – зазнати травм, скалічити себе, скалічити душі рідних.
Таке загравання із долею, випробування своїх сил, безглуздий ризик, на жаль, стають все більш поширеним явищем. Заради чого? І як зупинити тих, хто застряг на новій хвилі подібних екстремальних розваг?
Можливо, треба дорослим частіше бути поруч зі своїми синами і доньками, бути реально, обнімати їх, розмовляти з ними, пити разом каву чи чай, грати в настільні ігри. Показати їм, дати пригадати, що є реальний світ, у якому люблять, поважають і завжди підтримають.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Будь-якої миті міг проходити потяг, зрештою, можна було просто шубовснути у воду... Маленькі „селфіки”, перш ніж зафіксувати свій фейс, готові були поставити на межу своє життя, у легшому випадку – зазнати травм, скалічити себе, скалічити душі рідних.
Таке загравання із долею, випробування своїх сил, безглуздий ризик, на жаль, стають все більш поширеним явищем. Заради чого? І як зупинити тих, хто застряг на новій хвилі подібних екстремальних розваг?
Можливо, треба дорослим частіше бути поруч зі своїми синами і доньками, бути реально, обнімати їх, розмовляти з ними, пити разом каву чи чай, грати в настільні ігри. Показати їм, дати пригадати, що є реальний світ, у якому люблять, поважають і завжди підтримають.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий