Рядки, винесені в заголовок цього матеріалу, народилися відразу після побачення з духовно наповненою жінкою, відмінником освіти України, методистом ВПУЛГ Іриною Аркадіївною Швороб (на знімку з квітами і представниками колективу).
Враховуючи численні побажання її колег, особисто директора Лариси Олексіївни Дубини, не привітати її зі знаменною датою, 40-річчям трудового стажу на одному підприємстві, було б просто несправедливо. Адже це вона, випускниця Білоруського державного університету, є одним з найголовніших провідників національної ідеї училища, пропагандистом знань, моралі і культури, наставником молоді і прикладом самовідданості, любові до обраної справи.
Ірина Аркадіївна щиро зізналася: за увесь період роботи в закладі, жодного разу не засумнівалася і не пошкодувала, що вибрала саме його.
Скромно промовчала лише про те, про що одноголосно твердить колектив: у високій планці сьогоднішніх його напрацювань її роль безсумнівно висока й значуща. Адже саме Ірина Аркадіївна веде весь розклад занять, координує зміни навчальних уроків, готує предметні тижні, відкриті уроки, проводить низку інших заходів і перевірок задля єдиної мети – аби все у рідному ВПУЛГ відповідало найвищим критеріям якості.
Її досвід, знання, заслужена довіра колективу просто так, з неба не впали. Визнання потрібно було виборювати і заслужити! Ірина Аркадіївна трепетно несе у своєму серці сімейні реліквії: пам’ять про чоловіка (машиніста локомотивного депо), свіжі спогади про спілкування з донькою, зятем і онуком, котрі нині мешкають на Дніпропетровщині, мрію про їхню щасливу долю, світлу і високу долю сина (він працює в фотостудії Миколи Аксьончика і мешкає разом з нею).
Оце все у тандемі з улюбленою роботою й чіпає її за живе, надихає жити й творити заради нових планів, задумів й завдань, перспективного майбутнього. Знає: яким воно буде, в значній мірі залежить від усіх і кожного.
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
Враховуючи численні побажання її колег, особисто директора Лариси Олексіївни Дубини, не привітати її зі знаменною датою, 40-річчям трудового стажу на одному підприємстві, було б просто несправедливо. Адже це вона, випускниця Білоруського державного університету, є одним з найголовніших провідників національної ідеї училища, пропагандистом знань, моралі і культури, наставником молоді і прикладом самовідданості, любові до обраної справи.
Ірина Аркадіївна щиро зізналася: за увесь період роботи в закладі, жодного разу не засумнівалася і не пошкодувала, що вибрала саме його.
Скромно промовчала лише про те, про що одноголосно твердить колектив: у високій планці сьогоднішніх його напрацювань її роль безсумнівно висока й значуща. Адже саме Ірина Аркадіївна веде весь розклад занять, координує зміни навчальних уроків, готує предметні тижні, відкриті уроки, проводить низку інших заходів і перевірок задля єдиної мети – аби все у рідному ВПУЛГ відповідало найвищим критеріям якості.
Її досвід, знання, заслужена довіра колективу просто так, з неба не впали. Визнання потрібно було виборювати і заслужити! Ірина Аркадіївна трепетно несе у своєму серці сімейні реліквії: пам’ять про чоловіка (машиніста локомотивного депо), свіжі спогади про спілкування з донькою, зятем і онуком, котрі нині мешкають на Дніпропетровщині, мрію про їхню щасливу долю, світлу і високу долю сина (він працює в фотостудії Миколи Аксьончика і мешкає разом з нею).
Оце все у тандемі з улюбленою роботою й чіпає її за живе, надихає жити й творити заради нових планів, задумів й завдань, перспективного майбутнього. Знає: яким воно буде, в значній мірі залежить від усіх і кожного.
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий