Ця розмова – з головним агрономом ПСП „Прогрес” Володимиром Миколайовичем Корчакою. Яким був нинішній рік для галузі рослинництва, чим порадувала земля аграріїв і що нового вони планують зробити для підвищення врожайності – читайте в цьому матеріалі.
Угіддя сільгосппідприємства „Прогрес” знаходяться переважно біля сіл Хотуничі й Тур’я. Коли навесні фахівці планували посівну, то керувалися передовсім досвідом роботи у попередні роки. Під Тур’єю майже тисяча гектарів була відведена під соняшник. Погодні умови цьогоріч видалися доволі сухими, тож обиралися грунти більш-менш насичені природною вологою. Але й тут, як-то кажуть, не вгадаєш. Коли пішли рясні дощі, то в низинах подекуди почали поширюватися хвороби. Разом з цим під Хотуничами, де також був посів соняшника, шкоди завдав літній буревій, поламавши чимало рослин. Коли прийшов час жнивувати – середня врожайність цієї культури у господарстві склала 21 центнер з гектара. „Хоча є ділянка неподалік Мишиного, - розповів В.М. Корчака, - на якій вдалося досягти у півтора раза більшої врожайності. Взагалі, соняшник ми сіяли перший рік. Насіння закупили сербської селекції сортів „Сумо” і „Пал”. Це гібриди, вирощені вітчизняними господарствами . (Справжнє сербське коштує удвічі дорожче). Продавці насіння, рекламуючи свій товар, зазвичай обіцяють урожайність до 40 цн/га, але в умовах нашої місцевості цей показник є реально меншим. Хоча до певної міри цьому є об’єктивне пояснення. Соняшник – вибагливий до ряду умов вирощування, зокрема – до якості грунту, наявності природної вологи, внесення повного переліку добрив, сприятливої погоди тощо. І, зрозуміло, на півдні України ця культура демонструє кращі показники росту, ніж на півночі. Однак попри все цьогорічний наш урожай можна вважати нормальним. Та й якість його, згідно із лабораторними дослідженнями, є цілком задовільною”.
У нашому краї здавна були люди, які займалися виробництвом соняшникової та лляної олії. Мешкали вони у Старій Рудні, Смячі, сусідній Городні. До певної міри ця справа вже вважається архаїчною, проте ще є поміж місцевих мешканців любителі придбати пляшку олії, яка зроблена за старовинним способом. Вважається, що середня олійність насіння соняшника складає 46%. Тобто для отримання літри олії потрібно кілограмів з три зернят.
Рослинництво в роботі ПСП „Прогрес” можна вважати пріоритетом, причому практикується вирощування різних культур. Окрім соняшника, велику посівну площу відведено під сою. „Цього сезону непогано зарекомендувала себе гречка, - веде розмову далі В.М. Корчака. – Під Камкою, в урочищі Зелений хутір засіяли нею 46 гектарів. (Попередником на тій ділянці була соя). І в підсумку зібрали по 20,5 цн/га, що є доволі непоганим показником. Свою роль відіграли і пасіки, які розташувалися біля поля. Адже відомо, що оптимальною вважається наявність 5 бджолосімей на один гектар посіву. Правду кажучи, на стан гречаного поля негативно вплинула погода – той таки літній буревій, подекуди рослини „лягли”, а це зашкодило жнивам. З огляду на кінцевий результат господарство планує відвести під гречку в наступному році вже 300 гектарів”.
Окрема тема – вирощування гороху. Передовсім треба зазначити, що він є хорошим попередником для озимої пшениці. А врожай добре розходиться поміж виробників крупи. Тобто це – вигідна культура. „Для почату ми посіяли горох на понад двох сотнях гектарів, - розповідає В.М. Корчака. – Урожайність виявилася хорошою – 23 цн/га. Тому в планах на наступний рік – збільшити площу під таку культуру, як мінімум утричі. Господарство має своє насіння. Добре себе зарекомендував німецький сорт „Мадонна”. Для нашої кліматичної зони він підходить чудово. Його єдиний недолік – ціна дуже висока. А з огляду на необхідність вносити під час посіву по 300 кілограмів насіння на гектар, доводиться використовувати дешевші українські сорти. Скажімо - „Царевич”. Він не вилягає, відносно стійкий до розтріскування”.
Цьогоріч у жнива добре попрацювали комбайнери ПСП „Прогрес” та їхні помічники – Андрій Селяков, Артем Малий, Роман Северин, Віталій Вовчок.
Звісна річ, займалося ПСП „Прогрес” і озимою пшеницею. Її сходи навесні дуже радували, але десь на початку літа вона „підгоріла” через надмірну спеку. Коли ж надійшов час жнивувати – почалися дощі. Однак навіть за таких умов вдалося зібрати в середньому по 42 цн/га. Так само негативно вплинула спекотна погода і на посіви ярого ріпаку. (Врожайність склала лише 10 цн/га).
Стосовно решти планів на наступний рік, то велика увага приділена озимому ріпаку і озимій пшениці. Пшеничні поля засіяно імпортними (німецькими) сортами. Свого часу добре себе зарекомендували „Актор”, „Кубус”, „Латус”, а також – вітчизняні „Шестопалівка”, „Мулан”. Виходячи з практичного досвіду, аграрії й будують плани на наступний рік. Поза тим триває звичайна селянська праця. Де треба – здійснюється обробка грунту. Вживаються заходи для зберігання врожаю. З початком маркетингового року розпочався продаж перших партій зерна. Є надія, що робота місцевих сільгоспвиробників буде оцінена належним чином. А аграрна галузь нашого краю отримає нові стимули для подальшого розвитку. З року в рік ефективність виробничої діяльності зростає, вона все більше набуває сучасних і технологічніших ознак. Тож є всі підстави для оптимізму на майбутнє. Зрештою, спеціалісти сільського господарства – такі, як В.М. Корчака – упевнені: рідна земля обов’язково прогодує наш народ.
Олег МІРОШНИЧЕНКО, фото автора
Угіддя сільгосппідприємства „Прогрес” знаходяться переважно біля сіл Хотуничі й Тур’я. Коли навесні фахівці планували посівну, то керувалися передовсім досвідом роботи у попередні роки. Під Тур’єю майже тисяча гектарів була відведена під соняшник. Погодні умови цьогоріч видалися доволі сухими, тож обиралися грунти більш-менш насичені природною вологою. Але й тут, як-то кажуть, не вгадаєш. Коли пішли рясні дощі, то в низинах подекуди почали поширюватися хвороби. Разом з цим під Хотуничами, де також був посів соняшника, шкоди завдав літній буревій, поламавши чимало рослин. Коли прийшов час жнивувати – середня врожайність цієї культури у господарстві склала 21 центнер з гектара. „Хоча є ділянка неподалік Мишиного, - розповів В.М. Корчака, - на якій вдалося досягти у півтора раза більшої врожайності. Взагалі, соняшник ми сіяли перший рік. Насіння закупили сербської селекції сортів „Сумо” і „Пал”. Це гібриди, вирощені вітчизняними господарствами . (Справжнє сербське коштує удвічі дорожче). Продавці насіння, рекламуючи свій товар, зазвичай обіцяють урожайність до 40 цн/га, але в умовах нашої місцевості цей показник є реально меншим. Хоча до певної міри цьому є об’єктивне пояснення. Соняшник – вибагливий до ряду умов вирощування, зокрема – до якості грунту, наявності природної вологи, внесення повного переліку добрив, сприятливої погоди тощо. І, зрозуміло, на півдні України ця культура демонструє кращі показники росту, ніж на півночі. Однак попри все цьогорічний наш урожай можна вважати нормальним. Та й якість його, згідно із лабораторними дослідженнями, є цілком задовільною”.
У нашому краї здавна були люди, які займалися виробництвом соняшникової та лляної олії. Мешкали вони у Старій Рудні, Смячі, сусідній Городні. До певної міри ця справа вже вважається архаїчною, проте ще є поміж місцевих мешканців любителі придбати пляшку олії, яка зроблена за старовинним способом. Вважається, що середня олійність насіння соняшника складає 46%. Тобто для отримання літри олії потрібно кілограмів з три зернят.
Рослинництво в роботі ПСП „Прогрес” можна вважати пріоритетом, причому практикується вирощування різних культур. Окрім соняшника, велику посівну площу відведено під сою. „Цього сезону непогано зарекомендувала себе гречка, - веде розмову далі В.М. Корчака. – Під Камкою, в урочищі Зелений хутір засіяли нею 46 гектарів. (Попередником на тій ділянці була соя). І в підсумку зібрали по 20,5 цн/га, що є доволі непоганим показником. Свою роль відіграли і пасіки, які розташувалися біля поля. Адже відомо, що оптимальною вважається наявність 5 бджолосімей на один гектар посіву. Правду кажучи, на стан гречаного поля негативно вплинула погода – той таки літній буревій, подекуди рослини „лягли”, а це зашкодило жнивам. З огляду на кінцевий результат господарство планує відвести під гречку в наступному році вже 300 гектарів”.
Окрема тема – вирощування гороху. Передовсім треба зазначити, що він є хорошим попередником для озимої пшениці. А врожай добре розходиться поміж виробників крупи. Тобто це – вигідна культура. „Для почату ми посіяли горох на понад двох сотнях гектарів, - розповідає В.М. Корчака. – Урожайність виявилася хорошою – 23 цн/га. Тому в планах на наступний рік – збільшити площу під таку культуру, як мінімум утричі. Господарство має своє насіння. Добре себе зарекомендував німецький сорт „Мадонна”. Для нашої кліматичної зони він підходить чудово. Його єдиний недолік – ціна дуже висока. А з огляду на необхідність вносити під час посіву по 300 кілограмів насіння на гектар, доводиться використовувати дешевші українські сорти. Скажімо - „Царевич”. Він не вилягає, відносно стійкий до розтріскування”.
Цьогоріч у жнива добре попрацювали комбайнери ПСП „Прогрес” та їхні помічники – Андрій Селяков, Артем Малий, Роман Северин, Віталій Вовчок.
Звісна річ, займалося ПСП „Прогрес” і озимою пшеницею. Її сходи навесні дуже радували, але десь на початку літа вона „підгоріла” через надмірну спеку. Коли ж надійшов час жнивувати – почалися дощі. Однак навіть за таких умов вдалося зібрати в середньому по 42 цн/га. Так само негативно вплинула спекотна погода і на посіви ярого ріпаку. (Врожайність склала лише 10 цн/га).
Стосовно решти планів на наступний рік, то велика увага приділена озимому ріпаку і озимій пшениці. Пшеничні поля засіяно імпортними (німецькими) сортами. Свого часу добре себе зарекомендували „Актор”, „Кубус”, „Латус”, а також – вітчизняні „Шестопалівка”, „Мулан”. Виходячи з практичного досвіду, аграрії й будують плани на наступний рік. Поза тим триває звичайна селянська праця. Де треба – здійснюється обробка грунту. Вживаються заходи для зберігання врожаю. З початком маркетингового року розпочався продаж перших партій зерна. Є надія, що робота місцевих сільгоспвиробників буде оцінена належним чином. А аграрна галузь нашого краю отримає нові стимули для подальшого розвитку. З року в рік ефективність виробничої діяльності зростає, вона все більше набуває сучасних і технологічніших ознак. Тож є всі підстави для оптимізму на майбутнє. Зрештою, спеціалісти сільського господарства – такі, як В.М. Корчака – упевнені: рідна земля обов’язково прогодує наш народ.
Олег МІРОШНИЧЕНКО, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий