Професійне свято працівників залізниці має велике значення для нашого краю. Більше п’ятисот мешканців району працюють на підприємствах галузі (локомотивне депо, дистанція колії, вокзал, будівельно-комунальна організація, об’єкти зв’язку та електропостачання, пункт огляду вагонів, охорона тощо). Залізничне господарство належить до провідних секторів економіки Сновщини. Пропонуємо читачам „Променя” інтерв’ю з начальником депо В.Б. Зайончковським.
– Віталію Броніславовичу, з якими основними показниками виробничої діяльності зустрічає своє професійне свято очолюваний Вами колектив?
– Якщо вести мову про таку сферу діяльності, як перевезення, то локомотивними бригадами нашого депо протягом 9 місяців поточного року проведено 1096 приміських, 714 пасажирських і 627 вантажних потягів. Звісна річ, це менше, ніж кілька років тому, але ж на ситуацію об’єктивно вплинули такі фактори, як війна на сході України і соціально-економічна криза в державі. Разом з цим треба зазначити: загалом план з перевезень за звітний період виконано на 106,6%, а порівняно з трьома кварталами 2015 року – на 111,5%.
Стосовно ремонтних замовлень, то спеціалісти депо не відчувають нестачі роботи. До початку холодної пори року капітально відремонтували чотири снігоочисники, ще дві одиниці такої техніки пройшли депівський ремонт. Користуючись професійною термінологією, хочу сказати, що ремонтні роботи відбулися на понад 35 приведених одиницях рухомого складу. У листопаді відправлять замовнику другий вагонний уповільнювач. Для електровозного господарства виготовляються струмоприймальники та деякі інші комплектуючі. Нашими партнерами є підприємства залізничного транспорту з Козятина, Хутора Михайлівського, Конотопа, Коростеня. Випуск обладнання, деталей, запчастин - фахівці депо зі Сновська пропонують доволі широкий спектр продукції. Їхня майстерність добре відома. Наш колектив готовий братися за будь-яке замовлення. Скажімо, виготовили вже більше тисячі вагонних замків. (Виявляється, їх чомусь активно крадуть, тож необхідність заміни виникає стабільно. Приблизно те ж саме стосується і ручок тримання на сидіннях електричок. Раніше їх виготовляли з алюмінію й це стало великою спокусою для злодіїв – кольоровий метал. Тепер такі елементи обладнання роблять зі звичайної сталі).
– Чи відбулися якісь нововведення на виробництві?
– Так. Ми придбали сучасну піч для термообробки деталей. Тепер такий різновид робіт виконується помітно якісніше. До того ж вдалося провести і заходи з енергозбереження. Стара піч споживала 17 кВт на годину, а нова – лише 3 кВт. Економія очевидна.
– Як вплинули процеси, які відбуваються в залізничній галузі, на стан справ у депо міста Сновськ?
– Попереду – реформування „Укрзалізниці”, цього ніхто не приховує. Наш колектив сподівається, що зміни не принесуть із собою додаткових проблем. Стосовно ж ситуації в Сновську, то нещодавно галузеве керівництво визнало наше депо місцем організації сектора ретрозалізничної техніки. Заплановано на базі запасу зберігати паровози з усієї України. Тут же їх обслуговуватимуть і ремонтуватимуть. Загалом це робиться у контексті дещо ширшого процесу – збереження старовинних об’єктів залізничної архітектури, спеціального обладнання, колонок, ручних стрілочних переводів, світлофорів, давньої техдокументації, креслень тощо. Окремим напрямком буде використання всього цього для урізноманітнення сфери туризму, бо так чи інакше – є чимало людей, які цікавляться можливістю проїхатися в ретровагоні, який рухається за допомогою паровоза...
Словом, у Сновську знаходитиметься паровозна техніка, побудова до кінця 50-х років ХХ століття. А вагони, цистерни тощо (до 40-х років) – перебуватимуть у Києві. Таким чином буде зроблено практичний крок у справі збереження історії залізниць в Україні. І особливе місце належатиме місту над річкою Снов.
Інтерв’ю взяв Олег МІРОШНИЧНКО
Фото автора
М.П. Городиський прийшов на роботу в депо після армійської служби, у 1983 році. Приблизно рік працював помічником машиніста, а відтоді – перебуває на посаді машиніста. Водить локомотиви вже понад тридцять років і без жодної тіні сумніву каже, що задоволений своєю роботою. Більше того, коли виросли його сини – Павло і Дмитро, то вирішили теж пов’язати своє життя із залізницею.
Один – вже машиніст, другий – помічник машиніста. „Поважаю їх за такий вибір, - каже Микола Павлович. – Пішли, як і я, на роботу в депо. Виходить, професія залізничника є привабливою і для сучасного покоління. Мені ж уже незабаром на заслужений відпочинок. Спливе менше року – й надійде час оформлюватися на пенсію. Але я з того майже не журюся. Треба давати роботу молодим... Стосовно сьогодення, то вже 7 років, відколи керую пасажирськими дизелями. Раніше маршрут пролягав до Ворожби, тепер – до Бахмача. Правду кажучи, пасажирів у приміському потязі не дуже багато, тобто менше, ніж було колись. Трохи людей сідає у Сновську, а ось у Мені, Макошиному, Дочі – значно більше. Однак головним є те, що залізничні перевезення тривають. І це ніби нагадує щодня – життя продовжується”.
Вони – найкращі
Депо – це складний багатофункціональний комплекс, в якому двома найважливішими напрямками діяльності є експлуатація залізничного транспорту і ремонт та обслуговування рухомого складу. Колектив підприємства працює злагоджено, добре усвідомлюючи, що саме повсякденна і ефективна взаємодія є запорукою хорошого результату.
Керівництво депо особливо відзначило внесок у загальну справу машиністів М.О. Телімана та В.В.Хведчені, чергового О.В. Пуся, майстра О.О. Іллєнка, слюсарів ремонту рухомого складу В.Г. Точеного, О.Ф. Ткаченка, С.А. Халімона, зварювальника О.В. Гоголя, токаря вищого розряду С.Г. Крота, коваля В.І. Булденка (до речі, у ще недалекому минулому він був учасником антитерористичної операції на сході України), слюсаря-інструментальника М.В. Коваленка, слюсаря контрольно-вимірювальних приладів М.М. Близнюка, слюсаря-ремонтника П.М. Приходька, оператора котельні М.В.Єрмоленка. Щоденною сумлінною працею вони підтримують традиції та авторитет залізниці, засвідчують високий професійний рівень і здатність виконувати складні галузеві завдання.
– Віталію Броніславовичу, з якими основними показниками виробничої діяльності зустрічає своє професійне свято очолюваний Вами колектив?
– Якщо вести мову про таку сферу діяльності, як перевезення, то локомотивними бригадами нашого депо протягом 9 місяців поточного року проведено 1096 приміських, 714 пасажирських і 627 вантажних потягів. Звісна річ, це менше, ніж кілька років тому, але ж на ситуацію об’єктивно вплинули такі фактори, як війна на сході України і соціально-економічна криза в державі. Разом з цим треба зазначити: загалом план з перевезень за звітний період виконано на 106,6%, а порівняно з трьома кварталами 2015 року – на 111,5%.
Стосовно ремонтних замовлень, то спеціалісти депо не відчувають нестачі роботи. До початку холодної пори року капітально відремонтували чотири снігоочисники, ще дві одиниці такої техніки пройшли депівський ремонт. Користуючись професійною термінологією, хочу сказати, що ремонтні роботи відбулися на понад 35 приведених одиницях рухомого складу. У листопаді відправлять замовнику другий вагонний уповільнювач. Для електровозного господарства виготовляються струмоприймальники та деякі інші комплектуючі. Нашими партнерами є підприємства залізничного транспорту з Козятина, Хутора Михайлівського, Конотопа, Коростеня. Випуск обладнання, деталей, запчастин - фахівці депо зі Сновська пропонують доволі широкий спектр продукції. Їхня майстерність добре відома. Наш колектив готовий братися за будь-яке замовлення. Скажімо, виготовили вже більше тисячі вагонних замків. (Виявляється, їх чомусь активно крадуть, тож необхідність заміни виникає стабільно. Приблизно те ж саме стосується і ручок тримання на сидіннях електричок. Раніше їх виготовляли з алюмінію й це стало великою спокусою для злодіїв – кольоровий метал. Тепер такі елементи обладнання роблять зі звичайної сталі).
– Чи відбулися якісь нововведення на виробництві?
– Так. Ми придбали сучасну піч для термообробки деталей. Тепер такий різновид робіт виконується помітно якісніше. До того ж вдалося провести і заходи з енергозбереження. Стара піч споживала 17 кВт на годину, а нова – лише 3 кВт. Економія очевидна.
– Як вплинули процеси, які відбуваються в залізничній галузі, на стан справ у депо міста Сновськ?
– Попереду – реформування „Укрзалізниці”, цього ніхто не приховує. Наш колектив сподівається, що зміни не принесуть із собою додаткових проблем. Стосовно ж ситуації в Сновську, то нещодавно галузеве керівництво визнало наше депо місцем організації сектора ретрозалізничної техніки. Заплановано на базі запасу зберігати паровози з усієї України. Тут же їх обслуговуватимуть і ремонтуватимуть. Загалом це робиться у контексті дещо ширшого процесу – збереження старовинних об’єктів залізничної архітектури, спеціального обладнання, колонок, ручних стрілочних переводів, світлофорів, давньої техдокументації, креслень тощо. Окремим напрямком буде використання всього цього для урізноманітнення сфери туризму, бо так чи інакше – є чимало людей, які цікавляться можливістю проїхатися в ретровагоні, який рухається за допомогою паровоза...
Словом, у Сновську знаходитиметься паровозна техніка, побудова до кінця 50-х років ХХ століття. А вагони, цистерни тощо (до 40-х років) – перебуватимуть у Києві. Таким чином буде зроблено практичний крок у справі збереження історії залізниць в Україні. І особливе місце належатиме місту над річкою Снов.
Інтерв’ю взяв Олег МІРОШНИЧНКО
Фото автора
М.П. Городиський прийшов на роботу в депо після армійської служби, у 1983 році. Приблизно рік працював помічником машиніста, а відтоді – перебуває на посаді машиніста. Водить локомотиви вже понад тридцять років і без жодної тіні сумніву каже, що задоволений своєю роботою. Більше того, коли виросли його сини – Павло і Дмитро, то вирішили теж пов’язати своє життя із залізницею.
Один – вже машиніст, другий – помічник машиніста. „Поважаю їх за такий вибір, - каже Микола Павлович. – Пішли, як і я, на роботу в депо. Виходить, професія залізничника є привабливою і для сучасного покоління. Мені ж уже незабаром на заслужений відпочинок. Спливе менше року – й надійде час оформлюватися на пенсію. Але я з того майже не журюся. Треба давати роботу молодим... Стосовно сьогодення, то вже 7 років, відколи керую пасажирськими дизелями. Раніше маршрут пролягав до Ворожби, тепер – до Бахмача. Правду кажучи, пасажирів у приміському потязі не дуже багато, тобто менше, ніж було колись. Трохи людей сідає у Сновську, а ось у Мені, Макошиному, Дочі – значно більше. Однак головним є те, що залізничні перевезення тривають. І це ніби нагадує щодня – життя продовжується”.
Вони – найкращі
Депо – це складний багатофункціональний комплекс, в якому двома найважливішими напрямками діяльності є експлуатація залізничного транспорту і ремонт та обслуговування рухомого складу. Колектив підприємства працює злагоджено, добре усвідомлюючи, що саме повсякденна і ефективна взаємодія є запорукою хорошого результату.
Керівництво депо особливо відзначило внесок у загальну справу машиністів М.О. Телімана та В.В.Хведчені, чергового О.В. Пуся, майстра О.О. Іллєнка, слюсарів ремонту рухомого складу В.Г. Точеного, О.Ф. Ткаченка, С.А. Халімона, зварювальника О.В. Гоголя, токаря вищого розряду С.Г. Крота, коваля В.І. Булденка (до речі, у ще недалекому минулому він був учасником антитерористичної операції на сході України), слюсаря-інструментальника М.В. Коваленка, слюсаря контрольно-вимірювальних приладів М.М. Близнюка, слюсаря-ремонтника П.М. Приходька, оператора котельні М.В.Єрмоленка. Щоденною сумлінною працею вони підтримують традиції та авторитет залізниці, засвідчують високий професійний рівень і здатність виконувати складні галузеві завдання.
Комментариев нет:
Отправить комментарий