Керівник Тихоновицького відділення зв’язку Наталія Коноваленко працює в поштовій службі з 1996 року. Починала листоношею. Пригадує: „Нас тоді було троє на село, зараз же лишилися я і моя колега – Наталія Циганок (в якої 16 років службового стажу). А сумки раніше були легшими, бо розносили переважно періодику та листи, а нині доводиться передбачати місце і для товарів повсякденного попиту”.
Роботу листонош простою не назвеш. Їм навіть газові балончики видають – для захисту від собак. Маршрут – 16 кілометрів, робочий час - 4 години на день. Пішки таку територію вчасно навряд чи обійдеш, тож виручає велосипед. Якщо вести мову про передплату періодичних видань, то в оселі місцевих мешканців доставляється близько 900 екземплярів газет і журналів. Причому є сім’ї, які передплачують по 5-7 видань. Тобто читають люди на дозвіллі, цікавляться пресою. Причому увага до неї відчутно зростає взимку, коли у них трохи більшає вільного часу. Перевагу вони віддають обласним газетам і „Променю”, а ще кольоровим журналам про щось цікаве або корисне.
Важливий аспект роботи поштовиків – доставка додому пенсіонерам пенсій. Для стареньких це зручно, до того ж їм можна принагідно і щось з товару замовити – мило, пральний порошок тощо. Також листоноша приймає платежі за комунальні послуги (електрику, газ), проводить розрахунки за державними соціальними гарантіями. Правду кажучи, пошта у селі – це ніби банк, бо до маленьких населених пунктів така форма сервісу, як банкомати, ще не дісталася. Принагідно треба додати, що відчутною популярністю користується поштова послуга поповнення рахунків мобільних телефонних операторів.
Пропозиція від поштовиків – як-то кажуть, універсальна. Головне, звісна річ, газети і журнали, вітальні листівки теж купують люди. (А ось конверти та марки зараз майже нікому не потрібні). Доставку різного товару можна замовити.
За словами Наталії Коноваленко, праця на пошті їй подобається, вона до неї звикла. І тому, зустрічаючи відвідувачів свого відділення, вона з усмішкою каже: „Добрий день”. Напевно, це тому, що є відчуття: її робота потрібна людям.
Фото Олега МІРОШНИЧЕНКА
Роботу листонош простою не назвеш. Їм навіть газові балончики видають – для захисту від собак. Маршрут – 16 кілометрів, робочий час - 4 години на день. Пішки таку територію вчасно навряд чи обійдеш, тож виручає велосипед. Якщо вести мову про передплату періодичних видань, то в оселі місцевих мешканців доставляється близько 900 екземплярів газет і журналів. Причому є сім’ї, які передплачують по 5-7 видань. Тобто читають люди на дозвіллі, цікавляться пресою. Причому увага до неї відчутно зростає взимку, коли у них трохи більшає вільного часу. Перевагу вони віддають обласним газетам і „Променю”, а ще кольоровим журналам про щось цікаве або корисне.
Важливий аспект роботи поштовиків – доставка додому пенсіонерам пенсій. Для стареньких це зручно, до того ж їм можна принагідно і щось з товару замовити – мило, пральний порошок тощо. Також листоноша приймає платежі за комунальні послуги (електрику, газ), проводить розрахунки за державними соціальними гарантіями. Правду кажучи, пошта у селі – це ніби банк, бо до маленьких населених пунктів така форма сервісу, як банкомати, ще не дісталася. Принагідно треба додати, що відчутною популярністю користується поштова послуга поповнення рахунків мобільних телефонних операторів.
Пропозиція від поштовиків – як-то кажуть, універсальна. Головне, звісна річ, газети і журнали, вітальні листівки теж купують люди. (А ось конверти та марки зараз майже нікому не потрібні). Доставку різного товару можна замовити.
За словами Наталії Коноваленко, праця на пошті їй подобається, вона до неї звикла. І тому, зустрічаючи відвідувачів свого відділення, вона з усмішкою каже: „Добрий день”. Напевно, це тому, що є відчуття: її робота потрібна людям.
Фото Олега МІРОШНИЧЕНКА
Комментариев нет:
Отправить комментарий