По телебаченню показували, як у Миколаївській та Київській областях співробітники ДАІ брали хабарі з водіїв. У Миколаївській області всі даішники були фактично звільнені. Мабуть, з цього буде користь. Зараз в міліції можна зустріти чимало справжніх «героїв нашого часу». Ось лише зустрічати їх чомусь не хочеться…
Багато водіїв нашого району ставлять запитання: «Як побороти корупцію?» «Дуже просто, - відповідає мій друг по хору «Спадщина» Михайло Тичина. – Почніть із себе. Нещодавно я так і вчинив – перестав давати гроші даішникам. І нічого, світ не впав. До речі, на якість обслуговування це аж ніяк не вплинуло».
Зізнаюся, за перше півріччя 2015 р. мені довелося давати хабарі тричі. Одного разу в аеропорту «Бориспіль», вдруге – під Києвом, а втретє – коли повертався додому з Чернігова. Саме в останньому випадку я розрахувався бутафорними купюрами – випадково.
Суть справи ось у чому. Якось на початку березня на маленькому базарчику в Щорсі я купив несправжні банкноти вітчизняної валюти номіналом у 100 і 200 грн. На них і напис є – сувенір. Коштує один такий папірець 50 коп. Йдучи на репетицію до районного Будинку культури, зайшов у «Гастроном» і вирішив перевірити продавців на пильність. У горілчаному відділі попрохав молоду милу чорнооку дівчину продати мені «Кагору». Вона подала пляшку, пробила чек і дала здачі. Вино я їй, звісна річ, повернув і попередив, щоб наступного разу була уважнішою.
Приходжу потім на репетицію хору і кажу всім: «Завтра наш чоловічий колектив їде до Нових Борович у будинок престарілих, так ось – Михайло Яковець із терцентру соцзабезпечення виділив нам 600 грн за концерт». І роздаю купюри. Ніхто з наших артистів не виявив підробки, усі раділи, усім було приємно відчувати щось у кишені. Під час виступу в селі наші чоловіки старалися, викладалися на повну, нам аплодували…
До речі, у газеті «Промінь» колись була опублікована замітка, що в Кучинівці молоді люди на спиртових точках за бутафорські гроші купували випивку. Це також була ніби перевірка на пильність.
Власне, тепер про мою історію з даішником у Чернігові. Їду я додому, минаючи стаціонарний пост ДАІ, пристібнувся ременем безпеки, скинув швидкість до 50 км/год., світло не вмикаю, бо містом можна рухатися і без цього. Проїхав, ух, все добре. Однак коли вирулив на трасу, розслабився і забув увімкнути фари. І тут за бугром – «герой нашого часу»! Рукою махає, із жезлом. Як слухняний водій зупинився і запитую: «Що я порушив?» У відповідь чую: «Ви порушили на цілих 500 гривень, їдете без світла, прошу документи. Будемо складати протокол». А в мене за звичкою вирвалося: «А без протоколу не можна? Раніше ж було попередження…» Співрозмовник виявився невблаганним: «То раніше, а зараз – ні». Розхвилювався я, чомусь навіть руки затремтіли. Адже півтисячі – це майже половина пенсії моєї дружини. Кажу: «Я б розрахувався на місці, без протоколу, але всі гроші витратив на базарі, то може вибачите стареньку людину?» Подаю водійські права, страховку, а в документах 300 бутафорських гривень. (Я їх колись туди поклав і забувся). Міліціонер відреагував риторичним запитанням: «Кажете, нема грошей, а це що?» Я ж щиро відповів: «Ой, забув, вибачте. Це мені онук поклав, візьміть їх – і ми в розрахунку…» Даішник якось непевно запитав: «То що, усе брати?» «Звісно, все», - кажу я з полегшенням. Товариш прапорщик затиснув у руці ті банкноти, але не став їх класти до кишені, бо дійсно – раптом хтось спостерігає за сценою із-за кущів? Але віддав мої документи і навіть висловив побажання – «Більше не порушуйте правил…» А я вирушив додому.
P.S. Я запитував у знайомих водіїв Щорського району. То з’ясувалося, що наші співробітники ДАІ хабарів не беруть. Ну і слава Богу!
Георгій ЛЕПНЮК
* Усі вищенаведені історії є жартами та розіграшами і не мають відношення до розповсюдження фальшивих грошових знаків. Автор матеріалу не мав кримінального умислу, пропонуючи людям бутафорські купюри.
* * *
До речі, в редакції «Променя» цього тижня було проведено експеримент: ми взяли бутафорську 20-доларову купюру і вирішили її засканувати – для подальшого розміщення в якості ілюстративного матеріалу до статті Георгія Лепнюка на шпальтах нашої газети. Проте з’ясувалося, що сканер «не схоплює» цей папірець і не може передати зображення до комп’ютера. Ми вирішили спробувати обійти цей момент - сфотографувати купюру і «перекачати» на комп’ютер. Але і ця спроба виявилася невдалою. На моніторі «вискакувало» повідомлення: цей додаток не підтримує неправомірну обробку зображень банкноти. Схоже на те, що закордонні розробники програмного забезпечення для оргтехніки відразу заклали нездатність використовувати стандартні комп’ютерні технології для продукування фальшивих американських доларів. Продовженням експерименту стала спроба сканувати українську гривню. Проблем не виникло…
Багато водіїв нашого району ставлять запитання: «Як побороти корупцію?» «Дуже просто, - відповідає мій друг по хору «Спадщина» Михайло Тичина. – Почніть із себе. Нещодавно я так і вчинив – перестав давати гроші даішникам. І нічого, світ не впав. До речі, на якість обслуговування це аж ніяк не вплинуло».
Зізнаюся, за перше півріччя 2015 р. мені довелося давати хабарі тричі. Одного разу в аеропорту «Бориспіль», вдруге – під Києвом, а втретє – коли повертався додому з Чернігова. Саме в останньому випадку я розрахувався бутафорними купюрами – випадково.
Суть справи ось у чому. Якось на початку березня на маленькому базарчику в Щорсі я купив несправжні банкноти вітчизняної валюти номіналом у 100 і 200 грн. На них і напис є – сувенір. Коштує один такий папірець 50 коп. Йдучи на репетицію до районного Будинку культури, зайшов у «Гастроном» і вирішив перевірити продавців на пильність. У горілчаному відділі попрохав молоду милу чорнооку дівчину продати мені «Кагору». Вона подала пляшку, пробила чек і дала здачі. Вино я їй, звісна річ, повернув і попередив, щоб наступного разу була уважнішою.
Приходжу потім на репетицію хору і кажу всім: «Завтра наш чоловічий колектив їде до Нових Борович у будинок престарілих, так ось – Михайло Яковець із терцентру соцзабезпечення виділив нам 600 грн за концерт». І роздаю купюри. Ніхто з наших артистів не виявив підробки, усі раділи, усім було приємно відчувати щось у кишені. Під час виступу в селі наші чоловіки старалися, викладалися на повну, нам аплодували…
До речі, у газеті «Промінь» колись була опублікована замітка, що в Кучинівці молоді люди на спиртових точках за бутафорські гроші купували випивку. Це також була ніби перевірка на пильність.
Власне, тепер про мою історію з даішником у Чернігові. Їду я додому, минаючи стаціонарний пост ДАІ, пристібнувся ременем безпеки, скинув швидкість до 50 км/год., світло не вмикаю, бо містом можна рухатися і без цього. Проїхав, ух, все добре. Однак коли вирулив на трасу, розслабився і забув увімкнути фари. І тут за бугром – «герой нашого часу»! Рукою махає, із жезлом. Як слухняний водій зупинився і запитую: «Що я порушив?» У відповідь чую: «Ви порушили на цілих 500 гривень, їдете без світла, прошу документи. Будемо складати протокол». А в мене за звичкою вирвалося: «А без протоколу не можна? Раніше ж було попередження…» Співрозмовник виявився невблаганним: «То раніше, а зараз – ні». Розхвилювався я, чомусь навіть руки затремтіли. Адже півтисячі – це майже половина пенсії моєї дружини. Кажу: «Я б розрахувався на місці, без протоколу, але всі гроші витратив на базарі, то може вибачите стареньку людину?» Подаю водійські права, страховку, а в документах 300 бутафорських гривень. (Я їх колись туди поклав і забувся). Міліціонер відреагував риторичним запитанням: «Кажете, нема грошей, а це що?» Я ж щиро відповів: «Ой, забув, вибачте. Це мені онук поклав, візьміть їх – і ми в розрахунку…» Даішник якось непевно запитав: «То що, усе брати?» «Звісно, все», - кажу я з полегшенням. Товариш прапорщик затиснув у руці ті банкноти, але не став їх класти до кишені, бо дійсно – раптом хтось спостерігає за сценою із-за кущів? Але віддав мої документи і навіть висловив побажання – «Більше не порушуйте правил…» А я вирушив додому.
P.S. Я запитував у знайомих водіїв Щорського району. То з’ясувалося, що наші співробітники ДАІ хабарів не беруть. Ну і слава Богу!
Георгій ЛЕПНЮК
* Усі вищенаведені історії є жартами та розіграшами і не мають відношення до розповсюдження фальшивих грошових знаків. Автор матеріалу не мав кримінального умислу, пропонуючи людям бутафорські купюри.
* * *
До речі, в редакції «Променя» цього тижня було проведено експеримент: ми взяли бутафорську 20-доларову купюру і вирішили її засканувати – для подальшого розміщення в якості ілюстративного матеріалу до статті Георгія Лепнюка на шпальтах нашої газети. Проте з’ясувалося, що сканер «не схоплює» цей папірець і не може передати зображення до комп’ютера. Ми вирішили спробувати обійти цей момент - сфотографувати купюру і «перекачати» на комп’ютер. Але і ця спроба виявилася невдалою. На моніторі «вискакувало» повідомлення: цей додаток не підтримує неправомірну обробку зображень банкноти. Схоже на те, що закордонні розробники програмного забезпечення для оргтехніки відразу заклали нездатність використовувати стандартні комп’ютерні технології для продукування фальшивих американських доларів. Продовженням експерименту стала спроба сканувати українську гривню. Проблем не виникло…
Комментариев нет:
Отправить комментарий