Вже не перший рік у нашому краї триває широка роз’яснювальна кампанія про необхідність припинити засмічення місцевих лісів. На жаль, частина мешканців Щорсівщини вперто не бажає жити за цивілізованими нормами, викидаючи свій мотлох у природних угіддях. Результат відомий: лісосмуги, а особливо – околиця міського лісопарку - перетворені на звалища. Щороку на День довкілля волонтери прибирають територію, працівники лісогосподарських підприємств регулярно збирають різний непотріб, але хтось потім все одно продовжує свою „свинську” справу... Детальніше на цю тему ми поговорили з керівником Щорського лісництва Андрієм Бібіком.
- Про ліс недарма кажуть, що він – окраса нашої землі. Але коли нормальна людина заходить до соснового бору й бачить під деревами купи сміття – приємного враження від такої картини вона точно не отримає. Територія Щорського лісництва – це загалом 5425 гектарів. (У Корюківському районі – близько 400 га, у Городнянському – понад 500, а решта – у Щорському). Трудовий колектив зараз невеличкий, трохи більше двадцяти осіб. З точки зору засміченості угідь, то найпроблемнішими є три місця: лісопарк під Щорсом і місцини, прилеглі до доріг з міста у Єнькову Рудню та Сновське. Безумовними „лідерами” в питанні вивозу різного непотребу є мешканці Щорса. Неодноразово фіксувалися випадки, як машиною або велосипедом дехто транспортує мішки з мотлохом і викидає в лісі, причому потім вирушає... по ягоди та гриби. Більше того – останнім часом в 11 кварталі (ліворуч від дороги на Єнькову Рудню) хтось почав усе частіше викидати кишки зарізаної худоби. Сказати, що це неподобство – означає майже нічого не сказати. Разом з тим треба звернути увагу на те, що не так вже й далеко, в урочищі Горбаха, діє офіційне сміттєзвалище. Здавалося б, кожен мешканець Щорса може залишити свій непотріб там, аж ні – дикуни (інакше й не скажеш) вивалюють сміття за 500, 300 або й 100 метрів до полігону побутових відходів. Колектив лісництва навесні прикопав стихійні смітники у лісі за перетином вулиці Червоноармійської та об’їзної дороги, але зусиллями місцевих „доброзичливців” угіддя знову „прикрашені” сміттям. Де елементарна порядність, де здоровий глузд? У самому ж лісопарку робітники лісництва вимушені часто виконувати не свої виробничі функції, а працювати двірниками. У День довкілля лише вдовж асфальтованої дороги в районі табору „Дружба” вони зібрали причіп непотребу, а зараз кожні кілька днів за своїм маршрутом збирають по десятку мішків з „подарунками” від наших невихованих земляків.
Принагідно слід згадати, що існує ще одна проблема – пожежонебезпечний період. Ключовим фактором при виникненні пожеж є необережне поводження людей з вогнем (куріння тощо) або й умисний підпал. Під час відпочинку в лісі далеко не всі компанії розкладають багаття згідно із правилами (на відкритому місці, з обкопуванням по периметру). А дехто, вирушаючи додому, чомусь не гасить тліючі рештки дров. Такі випадки - непоодинокі в міському лісопарку. Через подібну необачність може виникнути пожежа, яка завдасть лісовому господарству значних збитків. Навесні в угіддях лісництва було більше десятка займань сухої рослинності. Якось одночасно прийшли сповіщення про лихо з трьох місць – з-під Низківки, Селища й Дирчина. Пожежній команді – хоч розірвися... А у червні сталася лісова пожежа в урочищі Березняк, неподалік від Щорса. Вогонь пошкодив ліс на площі у три „сотки”. Працівники лісництва оперативно прибули на місце події, оборали територію, щоб запобігти поширенню полум’я, і за кілька годин впоралися з проблемою. Цього разу швидко виявити займання допомогла система відеоспостереження, яка себе цілком виправдала. На початку 2015 року в лісництві була обладнана вежа висотою 50 метрів з відеокамерою. (Встановленням протягом двох днів займалися фахівці висотних робіт з Харкова. Вони використовували не кран, а спеціальну лебідку для монтажу конструкцій). Завдяки цій технології черговий може контролювати ситуацію в радіусі 30 кілометрів (коли хороша погода) і бачити, де піднімається дим. Завдяки відпрацьованій методиці лісівники тепер можуть швидко визначити місце ймовірної пожежі.
Загалом, підсумовуючи вищенаведене, треба сказати, що ліс є нашим спільним народним надбанням, тому обов’язок людей – ставитися до нього дбайливо. І тоді він радуватиме не лише нас, а й наступні покоління, дітей та онуків.
Комментариев нет:
Отправить комментарий