Цей знімок зроблений у перші хвилини повернення Сергія СКОРОБОГАТЬКА на рідну землю. З дня, коли офіцер знову пішов на службу до лав Збройних Сил України, минуло півроку.
Навчання, а вірніше – перепрофілювання, - на заході країни на Яворівському полігоні академії сухопутних військ, потім створення нової 56-ої окремої мотопіхотної бригади тепер уже на її сході. Колишній льотчик став командиром роти інженерних військ. Вони створюють окопи і траншеї, будують бліндажі й за допомогою сучасних технологій прокладають шляхи мінними полями, виконують іншу відповідальну роботу. Його дружина на запитання, чи Сергій перебуває у зоні АТО, завжди категорично заперечувала, заспокоюючи більше себе. Втім, чоловік жодного разу не прохопився, що якраз там йому доводиться бувати. Й зараз він дуже скромно й завуальовано відповідає на прямі запитання. Втім, статус учасника бойових дій уже має. Як справжній мужчина, він щадить нерви своїх любих жінок. Втім, уже зарікся підносити сюрпризи. Коли минулої суботи без попередження став на порозі матусиного дому, Людмила Степанівна від несподіваної радості мало не зомліла. Сльозами щастя при зустрічі вмила татуся і донька Аня. Словом, Сергієві є кого захищати, на нього є кому чекати.
Йому неймовірно пасує військова форма. Тягар відповідальності наклав на обличчя Сергія свій відбиток, адже у його підпорядкуванні майже дев’яносто воїнів різного віку (від зовсім молодих до шістдесятирічних), більшість із яких всебічно підтримують свого командира. Втім, всі люди різні, трапляються і відверті порушення дисципліни, і казуси. У житті як у житті. На запитання про позицію місцевого мирного населення розповів, що українські воїни користуються підтримкою беззаперечної більшості жителів того краю, де доводиться служити їх підрозділу.
У нагрудній кишені біля серця носить листа від незнайомої дівчинки із Західної України. Восьмикласниця Христина Гуцуляк щиросердо молиться за незнайомого воїна і наказує: «Повертайся живим!» А ще присвячує хай і не зовсім досконалого, але такого щирого вірша. Зазвичай такі листи отримують з посилками від волонтерів. Ті привозять їх з продуктами та іншими необхідними речами. Кожен захисник Вітчизни постійно має з собою такі зворушливі послання. Особливо тісний зв’язок із місцевими волонтерами у вихідців із західних областей. Будь-яке замовлення – від цвяхів до бензопил одержують максимум через три тижні. Тобто підтримка і взаєморозуміння беззаперечні. Поступово, але неухильно поліпшується постачання військових підрозділів тиловиками. Отримують обмундирування, взуття, продукти харчування, інструменти тощо.
Ось уже спливає термін короткочасної відпустки. День-два, і Сергій Скоробогатько знову приступить до виконання своїх непростих обов’язків. Знову три жіночі серця затужать. І знову три покоління його жінок з хвилюванням чекатимуть від нього звісток, молитимуться, аби Господь уберіг від усього лихого. З такою підтримкою служити легше. Україна, рідна земля також жіночого роду. А справжні офіцери, справжні воїни не дадуть скривдити тих, кого люблять.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
Дорогий солдате!
Ми усі дуже пишаємось тобою. Ти захищаєш цілий народ, усю Україну. Це дуже гідний та вартий уваги вчинок. Звичайно, тут нам живеться не дуже добре, але я уявляю як важко тобі. Головне, ти пам’ятай, що ми молимось за твоє життя. Повертайся живим!
Я знаю, повернеться, вернеться живий,
Я знаю, я впевнена, знаю.
Додому принесе він букет польовий
І квітку з весняного гаю.
Він прийде й обійме свою сиву матусю,
Й ласкаво промовить злегка:
„Я ж казав, що живий повернуся...”
Та ще більше її обійма...
Вона плаче, його обіймає.
Поцілунки вкривають лице.
Та й найбільшого щастя не знає
Як обняти дитя за плече.
Він дарує їй квітів букетик
Й витирає їй сльози з лиця.
І розкаже маленький секретик,
Що вона має „Сина-Бійця”...
Христина ГУЦУЛЯК, учениця 8 класу
Навчання, а вірніше – перепрофілювання, - на заході країни на Яворівському полігоні академії сухопутних військ, потім створення нової 56-ої окремої мотопіхотної бригади тепер уже на її сході. Колишній льотчик став командиром роти інженерних військ. Вони створюють окопи і траншеї, будують бліндажі й за допомогою сучасних технологій прокладають шляхи мінними полями, виконують іншу відповідальну роботу. Його дружина на запитання, чи Сергій перебуває у зоні АТО, завжди категорично заперечувала, заспокоюючи більше себе. Втім, чоловік жодного разу не прохопився, що якраз там йому доводиться бувати. Й зараз він дуже скромно й завуальовано відповідає на прямі запитання. Втім, статус учасника бойових дій уже має. Як справжній мужчина, він щадить нерви своїх любих жінок. Втім, уже зарікся підносити сюрпризи. Коли минулої суботи без попередження став на порозі матусиного дому, Людмила Степанівна від несподіваної радості мало не зомліла. Сльозами щастя при зустрічі вмила татуся і донька Аня. Словом, Сергієві є кого захищати, на нього є кому чекати.
Йому неймовірно пасує військова форма. Тягар відповідальності наклав на обличчя Сергія свій відбиток, адже у його підпорядкуванні майже дев’яносто воїнів різного віку (від зовсім молодих до шістдесятирічних), більшість із яких всебічно підтримують свого командира. Втім, всі люди різні, трапляються і відверті порушення дисципліни, і казуси. У житті як у житті. На запитання про позицію місцевого мирного населення розповів, що українські воїни користуються підтримкою беззаперечної більшості жителів того краю, де доводиться служити їх підрозділу.
У нагрудній кишені біля серця носить листа від незнайомої дівчинки із Західної України. Восьмикласниця Христина Гуцуляк щиросердо молиться за незнайомого воїна і наказує: «Повертайся живим!» А ще присвячує хай і не зовсім досконалого, але такого щирого вірша. Зазвичай такі листи отримують з посилками від волонтерів. Ті привозять їх з продуктами та іншими необхідними речами. Кожен захисник Вітчизни постійно має з собою такі зворушливі послання. Особливо тісний зв’язок із місцевими волонтерами у вихідців із західних областей. Будь-яке замовлення – від цвяхів до бензопил одержують максимум через три тижні. Тобто підтримка і взаєморозуміння беззаперечні. Поступово, але неухильно поліпшується постачання військових підрозділів тиловиками. Отримують обмундирування, взуття, продукти харчування, інструменти тощо.
Ось уже спливає термін короткочасної відпустки. День-два, і Сергій Скоробогатько знову приступить до виконання своїх непростих обов’язків. Знову три жіночі серця затужать. І знову три покоління його жінок з хвилюванням чекатимуть від нього звісток, молитимуться, аби Господь уберіг від усього лихого. З такою підтримкою служити легше. Україна, рідна земля також жіночого роду. А справжні офіцери, справжні воїни не дадуть скривдити тих, кого люблять.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
Дорогий солдате!
Ми усі дуже пишаємось тобою. Ти захищаєш цілий народ, усю Україну. Це дуже гідний та вартий уваги вчинок. Звичайно, тут нам живеться не дуже добре, але я уявляю як важко тобі. Головне, ти пам’ятай, що ми молимось за твоє життя. Повертайся живим!
Я знаю, повернеться, вернеться живий,
Я знаю, я впевнена, знаю.
Додому принесе він букет польовий
І квітку з весняного гаю.
Він прийде й обійме свою сиву матусю,
Й ласкаво промовить злегка:
„Я ж казав, що живий повернуся...”
Та ще більше її обійма...
Вона плаче, його обіймає.
Поцілунки вкривають лице.
Та й найбільшого щастя не знає
Як обняти дитя за плече.
Він дарує їй квітів букетик
Й витирає їй сльози з лиця.
І розкаже маленький секретик,
Що вона має „Сина-Бійця”...
Христина ГУЦУЛЯК, учениця 8 класу
Комментариев нет:
Отправить комментарий