Напередодні Дня торгівлі згадалося маленьке село Піщанка. У листопаді мине п’ять років, відколи тут закрили магазин. А нинішнього літа - ще й фельдшерський пункт, в селі тепер немає жодного закладу. Передумовою цих подій стало зменшення кількості мешканців села. (Нині там проживає близько двох десятків пенсіонерів і всього двоє дітей. Село оживає, коли на літо сюди приїжджають дачники).
Гірське сільське споживче товариство, якому підпорядковувався магазин, визнало його збитковим. Приватні підприємці, в яких на цьому напрямку були магазини, і саме ССТ, виїзну торгівлю в Піщанці не захотіли організовувати, мовляв, нема вільного транспорту для цього, і це їм не вигідно. Як альтернативу піщанцям запропонували збиратися у визначений день у центрі села, куди б приїжджала машина з Гірського ССТ, везла б людей скупитися в крамниці і привозила б селян назад. Але ця ініціатива не прижилася.
Як варіант - дійшли до іншого компромісного рішення: раз на чотири дні в центрі села зупиняється авто, що розвозить хліб по магазинах у напрямку Клюсів, а люди підходять до нього і купують хлібобулочні вироби. Так триває і до цього часу. Це нині о дев’ятій ранку хлібна машина вже в Піщанці, а спочатку пенсіонерам у дощ, мороз і спеку доводилося чекати на автомобіль по кілька годин. Тож з дозволу керівника райспоживспілки Ніни Чибис та голови Гірського ССТ Юрія Нижника для піщанців відкривають приміщення колишнього магазину.
Щоб не затримувати хлібовоз, місцеві мешканці згуртувалися і попросили Любов Юрченко передавати заявку водію від усіх покупців і збирати гроші за хліб. Тобто стати ніби продавцем на громадських засадах. Так вона робила з місяць, а потім «передала свої повноваження» депутату сільради Олександрі Мартиненко. У серпні пенсіонерці виповниться 73 роки, все життя пропрацювала в колгоспі ветеринаром. І чи думала вона тоді, що на схилі віку доведеться ще й продавцем побути? Через три дні на четвертий одна з перших вона поспішає в центр, записавши замовлення односельців, збирає гроші в них і обмінює їх на хліб у водіїв. Приходять у центр за хлібом 6-8 чоловік. Решта піщанців їздить у сусідні села за різними продуктами або їм привозять все необхідне родичі.
«А що нам робити? Ми вже звикли, - кажуть люди, - бо іншого варіанту в нас на даний час нема». Бідкаються, що рейсові автобуси на Клюси ходять тепер лише по вівторках, та й то не завжди. Адже кілька років тому вони їздили тричі на тиждень, та ще й благодійний рейс від колишнього депутата був, то піщанці самі могли дістатися крамниць у Гірську. Хто здоровіший, той на велосипедах і нині добирається туди за покупками. А ще виручає мешканців Піщанки начальник поштового відділення с.Жовідь Валентина Гончаренко, яка разом з пенсією привозить товари в село. Так і живуть.
…Купуючи хліб в місті, городяни обов’язково запитають, чи не вчорашній бува він? А як щодо триденного? Виходить, все пізнається в порівнянні.
Гірське сільське споживче товариство, якому підпорядковувався магазин, визнало його збитковим. Приватні підприємці, в яких на цьому напрямку були магазини, і саме ССТ, виїзну торгівлю в Піщанці не захотіли організовувати, мовляв, нема вільного транспорту для цього, і це їм не вигідно. Як альтернативу піщанцям запропонували збиратися у визначений день у центрі села, куди б приїжджала машина з Гірського ССТ, везла б людей скупитися в крамниці і привозила б селян назад. Але ця ініціатива не прижилася.
Як варіант - дійшли до іншого компромісного рішення: раз на чотири дні в центрі села зупиняється авто, що розвозить хліб по магазинах у напрямку Клюсів, а люди підходять до нього і купують хлібобулочні вироби. Так триває і до цього часу. Це нині о дев’ятій ранку хлібна машина вже в Піщанці, а спочатку пенсіонерам у дощ, мороз і спеку доводилося чекати на автомобіль по кілька годин. Тож з дозволу керівника райспоживспілки Ніни Чибис та голови Гірського ССТ Юрія Нижника для піщанців відкривають приміщення колишнього магазину.
Щоб не затримувати хлібовоз, місцеві мешканці згуртувалися і попросили Любов Юрченко передавати заявку водію від усіх покупців і збирати гроші за хліб. Тобто стати ніби продавцем на громадських засадах. Так вона робила з місяць, а потім «передала свої повноваження» депутату сільради Олександрі Мартиненко. У серпні пенсіонерці виповниться 73 роки, все життя пропрацювала в колгоспі ветеринаром. І чи думала вона тоді, що на схилі віку доведеться ще й продавцем побути? Через три дні на четвертий одна з перших вона поспішає в центр, записавши замовлення односельців, збирає гроші в них і обмінює їх на хліб у водіїв. Приходять у центр за хлібом 6-8 чоловік. Решта піщанців їздить у сусідні села за різними продуктами або їм привозять все необхідне родичі.
«А що нам робити? Ми вже звикли, - кажуть люди, - бо іншого варіанту в нас на даний час нема». Бідкаються, що рейсові автобуси на Клюси ходять тепер лише по вівторках, та й то не завжди. Адже кілька років тому вони їздили тричі на тиждень, та ще й благодійний рейс від колишнього депутата був, то піщанці самі могли дістатися крамниць у Гірську. Хто здоровіший, той на велосипедах і нині добирається туди за покупками. А ще виручає мешканців Піщанки начальник поштового відділення с.Жовідь Валентина Гончаренко, яка разом з пенсією привозить товари в село. Так і живуть.
…Купуючи хліб в місті, городяни обов’язково запитають, чи не вчорашній бува він? А як щодо триденного? Виходить, все пізнається в порівнянні.
Комментариев нет:
Отправить комментарий