Іван Мартинович Ігнатенко із Старої Рудні – людина скромна й непримітна. Напевне, тому мало хто знає, що в роки війни він був бравим вояком. Сама його військова спеціальність – розвідник – передбачає неабиякі таланти. Уже те, що із горнила війни він вийшов неушкодженим, підтверджує це. А розпочалися фронтові дороги для двадцятирічного солдата у 1943 році від отчого порогу, адже одразу після звільнення рідного краю від загарбників він був призваний на службу.
Розвіднику 371-го стрілецького полку довелося пройти випробовування на пінських болотах, якими рухався до перемоги другий Білоруський фронт. Там він втрачав бойових побратимів не лише від ворожої кулі, а й у підступній трясовині. І все ж вони громили ненависних фашистів, гнали їх до самого лігва. І.М. Ігнатенку судилося визволяти промисловий Гомель і неприступний у гіркому 1941-му Брест, з боями рухатися Східною Прусією, брати Кенінгсберг. Загальна ейфорія охопила радянських солдат на підступах до Берліна.
А ось звістку про Велику Перемогу Іван Мартинович зустрів у одному з найкрасивіших міст Європи – Празі. Радянські солдати, а серед них і Іван Ігнатенко, доклали багато зусиль, аби врятувати перлину Чехії. І хоч 9 Травня 1945-го кожному мріялося про повернення додому, до мирного життя, але не в цей день прозвучав останній постріл, останній залп. Та все ж настав день, коли солдат повернувся до рідної Старої Рудні, де йому судилося знайти свою долю, де в праці промайнуло його життя. Односельці вдячні солдату Перемоги за мирне сьогодення, бажають йому здоров’я на довгі мирні літа.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото з сімейного архіву
І.М. Ігнатенка
Комментариев нет:
Отправить комментарий