пятница, 28 февраля 2014 г.

Навіщо бабі Раї чотири коти

1 березня – всесвітній день котів
Корова третій рік –ялівка. Молока мало. Розходи великі. Давно вже треба було її замінити, та все ніяк, - бідкається 78-річна Раїса Литвиненко з Великого Щимеля.
Доїти корову жінці нелегко. Болять руки.




- А на ноги, - додає , - зовсім упала. Ледве ходжу. Уже геть виробилась.
Працювала штукатуром у Щорсі: на електромеханічному заводі, у міжколгоспбуді. Ходила й по людях штукатурити, бо треба були гроші. Молодою себе не жаліла. Тепер через це – болячка на болячці. А робити треба.
… Добутим її важкими зусиллями молоком досхочу ласують коти. Два сірих і два рудих. Тільки-но хазяйка сідає, усі четверо стрибають до неї на коліна. Щільно вмощуються один біля одного.
Думаєте, балувані? – гладить то одного, то іншого. – Нічого подібного. Це вони мої суглоби лікують. І на плечі залазять. Бо в мене з хребтом теж непорядок. Від цього й голова болить. А погріють шию – легшає.
Навіть медики кажуть, що коти лікують. Якось відчувають хворе місце. Перед тим, як влягтися, можуть по ньому передніми лапками потоптатися. Ніби масаж роблять. А котяче муркотіння, - каже, - допомагає заспокоїти нерви, коли розстроїть молодший (йому 48) син. Старший і дочка живуть добре. А цей випиває. Була і робота, і сім’я. Тепер сам.
- Буває, рознервуюся так, що ніяке заспокійливе не діє. А коти замуркотять – відпускає…
Марія Ісаченко

Комментариев нет:

Отправить комментарий