Творіння природи

Ще торік прикордонники з Гути Студенецької, які за родом служби знають кожен клаптик довколишньої території, дали пораду: приїжджайте до села узимку. Саме тоді побачите, якою гарною стає місцина біля джерела за населеним пунктом. Як вони сказали – так ми і зробили. А провідником для нас став сільський голова С.В. Супруненко.

Він не лише показав дорогу, а й не полінувався провести, куди треба, через засніжений ліс. Крокуючи, згадував, як понад тридцять років тому в нашому краї працювала геологічна експедиція. Її працівники навіщось пробурили під селом чотири свердловини, звідки почала текти вода. Зробивши свою справу, вони поїхали, перед тим встановивши на виходах з-під землі металеві труби. Відтоді під Гутою Студенецькою можна було побачити ніби гейзери. Щоправда, з часом два з них майже зникли, а в інших явно поменшало сили. Проте вони продовжують справляти напрочуд приємне враження. Бризки води розлітаються в радіусі трьох-чотирьох метрів і під дією морозу набувають оригінальних або й химерних форм. Все ж таки що не кажіть, а природа – талановитий скульптор. Навколо ліс, сонце грає на крижаних фігурах, повітря, наповнене вологою, вдихається якось приємно і збадьорюючи. Поміж соснових гілок тихо віє вітер і цей шум наче поєднується зі звуками падаючих крапель джерельної води. За деревами напівсхований у снігу, ховається величезний камінь-валун. Здається, що такі місця створені Богом, аби людина могла відпочити серцем…
Коли верталися назад, то перетнули ланцюжок слідів лисиці, бачили, як на снігу попетляв заєць, із приємним здивуванням оглянули місце, де пройшли чотири лосі. Подумалося: ось це вона і є – рідна природа. Ліси і джерела, повітря і тваринний світ, зрештою, і ми – невід’ємна часточка всього того, що нині можемо бачити на своїй землі.
Сторінку підготував Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора