З історичних джерел відомо, що Великий князь Київський Ярослав Мудрий дуже полюбляв посидіти з вудкою на березі річки. Напевно, людські захоплення залежать від вроджених рис натури, адже чимало чоловіків явно віддають перевагу рибальству над полюванням. (Звісна річ, є достатньо і тих, хто вдало поєднує перше з другим). Показово: для багатьох головним є не вага впійманої рибини, а сам процес ловитви, те, що дарує
відпочинок душі та серцю.
Наш земляк В.А. Артеменко нині мешкає у Києві. Колись жив у Щорсі (батьківська хата і досі стоїть по вулиці Кірова). Навчався в місцевій школі, потім – у Гомельському дорожно-будівельному технікумі, після служби в армії закінчив автодорожний інститут. Згодом став успішним бізнесменом, його інтереси пов’язані з виробництвом медичних засобів.
Час від часу відвідує Щорс, тут у нього рідні й чимало друзів. При зустрічі Володимир Андрійович виявився цікавим співрозмовником, а бесіда зосередилася довкола захоплення, якому він вже давно присвячує чимало часу, а саме – рибальству. Зрештою, природа рідного краю - це ніби часточка збереженого ним у серці образу малої батьківщини.
Повертаючись спогадами в минуле, В.А. Артеменко не без ностальгії згадує, як ще в семирічному віці вперше закинув вудку і впіймав піскаря. Уловом порадувала річка Снов, на Ручайку. Пізніше, трохи подорослішавши, разом із другом – Ігорем Шпартаком – велосипедом їздив під Чепелів. Рибалили на каналах, у підводних нірках руками ловили минків, потім приносили упіймане до приятелевої бабусі й вона у печі готувала неймовірно смачні рибні страви…
Минали роки. В.А. Артеменко, попри життєві клопоти, залишався відданим відпочинку на природі. Нерідко буває в одному цікавому місці край Дніпра на Черкащині, де знаходиться відоме рибне господарство. Друзі, намет, юшка, словом – як у всіх. І, звісно, риболовля. Окрім коропа, там можна впіймати судака (на 2-2,5 кг), товстолобика (найбільший трофей Володимира Андрійовича - майже десять кіло). А якось один сусідський рибалка витяг дванадцятикілограмового сома… Тобто позитивних вражень вистачає. Також чудові спогади справляє риболовля, поєднана з полюванням на Київському водосховищі.
Одного разу, відпочиваючи в Єгипті, наш земляк вирішив порибалити на Червоному морі, але результат (тобто улов) порадував не дуже. Тож він вирішив дослухатися до порад спеціалістів і наступну закордонну мандрівку здійснив у напрямку, геть протилежному теплим краям – аж до берегів Північного моря, у Норвегію. Компанію йому склали кілька друзів.
Отже, опинилися вони на спеціальній базі для рибалок, у північній частині країни. Довкола – гори, а перед очима - фйорд (вузька, глибока й довга затока зі скелястими берегами). Погода там специфічна, адже Полярне коло поруч. Навіть улітку буває, що вранці температура повітря дозволяє ходити в футболці, а після опівдня раптом налітає північний вітер і доводиться вбиратися в куртку та шапку. Прибулим видається катер з навігаційною системою та ехолотом, купуються снасті, й уже тоді – вперед, у море. Основний об’єкт лову - тріска. (Це саме з тріскової печінки виготовлявся відомий нашому старшому поколінню риб’ячий жир). Її довжина сягає майже двох метрів, а вага – кілограмів під сорок. Хоча зазвичай трапляється трохи менша. (В.А. Артеменко з приятелями випускали в море рибини, які важили менше 10 кг). Техніка лову наступна: катер дрейфує затокою, а рибалки використовують метод відвісного блешніння. Снасть з пількером опускається на глибину від 30 до 80 метрів. Коли блешня торкається дна, треба ніби постукувати нею – це піднімає мул, який приваблює рибу. Інколи підходять цілі косяки і вдається за раз упіймати по декілька штук. У Володимира Андрійовича був випадок, коли він, завдячуючи комбінованій снасті, підняв на борт три тріски – дві по 12 й одна на 9 кілограмів. А його приятель – чотири дев’ятикілограмові пікши. (Цей різновид риб виростає до метрової довжини й сягає ваги до 20 кілограмів). Хорошим трофеєм є палтус – схожий на камбалу. Ловлять його на велику силіконову G-голівку, з трійником у хвості. (Трапляється на великих глибинах, виростає до 4 метрів і масу набирає понад триста кілограмів. Щоправда, В.А. Артеменку якось трапився лише 12-кілограмовий екземпляр).
Особливість лову в норвезькому фйорді – риба клює здебільшого під час припливу. А ще добре, коли неподалік розташоване господарство з розведення форелі. Там у певний час годують молодняк, частина корму через сітку все ж таки потрапляє в море і приваблює вільну рибу…
Напрочуд смачна - зубатка. (Буває півтораметровою й важить кілограмів тридцять). Хоча, правду кажучи, свіжий палтус або скумбрія, приготовані на грилі, практично нічим не гірші. Додому ж з Норвегії зазвичай береться 20 кілограмів філе тріски - почастувати родичів з друзями. Однак існує й одна пересторога: у великої тріски печінка зазвичай побита глистами, тож тельбухи викидають.
Окрема тема – снасті, що використовуються на риболовлі у фйорді. Вудилище має бути дуже потужним , рибалка користується і спеціальним поясом, в який впирається руків’ям, долаючи опір рибини. Загалом же розмаїття існуючих блешень, гачків тощо доволі велике, хто хоче – може використовувати навіть волосінь, невидиму під водою (флюорокарбон).
… Одного разу В.А. Артеменку – знову ж таки з друзями – випало порибалити в далекій екзотичній латиноамериканській країні Нікарагуа. Цікавий тур передбачав сплав річкою на човнах, поєднаний з риболовлею. Організовував усе француз, який має там туристичну фірму. (Він мав удома бізнес – кілька пресових видань, але принади столичного життя в Парижі змінив на можливість спокійно порибалити й поділитися такою можливістю з усіма бажаючими). Отже, чотирма човнами наші співвітчизники рухалися вниз за течією. Довкола – тропічні ліси, крокодили на березі, мавпи стрибають між гілок дерев, барвисті папуги тріпочуть крилами. На зупинках – можливість придбати багатокілограмову в’язанку бананів лише за якихось двадцять гривень…
Ловили ж тарпона. (Виростає до 2 метрів і набирає вагу до 160 кг). Особисто В.А. Артеменку пощастило впіймати два екземпляри по 70 кілограмів. Метод лову – звичайний тролінг, снасть – яскравий воблер. Одного разу на стоянці біля ділянки русла, всіяного скелями, на гачок попався сімдесятикілограмовий тарпон. Борсався він так потужно, що просто на буруни потяг катер, днище якого кілька разів вдарилося об каміння. Через деякий час судно зупинилося на березі, а риба все ж таки видохлася. Хоча своїм характером змусила рибалок похвилюватися…
Говорячи про плани на майбутнє, герой цієї оповіді згадав про намір порибалити в Арктиці – на архіпелазі Шпіцберген, впіймати колись нільського окуня в Африці й відправитися на пошуки рибацького щастя в Амазонію, до Південної Америки. Знаючи В.А. Артеменка, можна бути певним: він обов’язково виконає намічене. Зрештою, можливості для пізнання природи такі ж безмежні, як і навколишній світ.
Олег МІРОШНИЧЕНКО.
Фото з сімейного архіву В.А.Артеменка.
відпочинок душі та серцю.
Час від часу відвідує Щорс, тут у нього рідні й чимало друзів. При зустрічі Володимир Андрійович виявився цікавим співрозмовником, а бесіда зосередилася довкола захоплення, якому він вже давно присвячує чимало часу, а саме – рибальству. Зрештою, природа рідного краю - це ніби часточка збереженого ним у серці образу малої батьківщини.
Повертаючись спогадами в минуле, В.А. Артеменко не без ностальгії згадує, як ще в семирічному віці вперше закинув вудку і впіймав піскаря. Уловом порадувала річка Снов, на Ручайку. Пізніше, трохи подорослішавши, разом із другом – Ігорем Шпартаком – велосипедом їздив під Чепелів. Рибалили на каналах, у підводних нірках руками ловили минків, потім приносили упіймане до приятелевої бабусі й вона у печі готувала неймовірно смачні рибні страви…
Минали роки. В.А. Артеменко, попри життєві клопоти, залишався відданим відпочинку на природі. Нерідко буває в одному цікавому місці край Дніпра на Черкащині, де знаходиться відоме рибне господарство. Друзі, намет, юшка, словом – як у всіх. І, звісно, риболовля. Окрім коропа, там можна впіймати судака (на 2-2,5 кг), товстолобика (найбільший трофей Володимира Андрійовича - майже десять кіло). А якось один сусідський рибалка витяг дванадцятикілограмового сома… Тобто позитивних вражень вистачає. Також чудові спогади справляє риболовля, поєднана з полюванням на Київському водосховищі.
Одного разу, відпочиваючи в Єгипті, наш земляк вирішив порибалити на Червоному морі, але результат (тобто улов) порадував не дуже. Тож він вирішив дослухатися до порад спеціалістів і наступну закордонну мандрівку здійснив у напрямку, геть протилежному теплим краям – аж до берегів Північного моря, у Норвегію. Компанію йому склали кілька друзів.
Отже, опинилися вони на спеціальній базі для рибалок, у північній частині країни. Довкола – гори, а перед очима - фйорд (вузька, глибока й довга затока зі скелястими берегами). Погода там специфічна, адже Полярне коло поруч. Навіть улітку буває, що вранці температура повітря дозволяє ходити в футболці, а після опівдня раптом налітає північний вітер і доводиться вбиратися в куртку та шапку. Прибулим видається катер з навігаційною системою та ехолотом, купуються снасті, й уже тоді – вперед, у море. Основний об’єкт лову - тріска. (Це саме з тріскової печінки виготовлявся відомий нашому старшому поколінню риб’ячий жир). Її довжина сягає майже двох метрів, а вага – кілограмів під сорок. Хоча зазвичай трапляється трохи менша. (В.А. Артеменко з приятелями випускали в море рибини, які важили менше 10 кг). Техніка лову наступна: катер дрейфує затокою, а рибалки використовують метод відвісного блешніння. Снасть з пількером опускається на глибину від 30 до 80 метрів. Коли блешня торкається дна, треба ніби постукувати нею – це піднімає мул, який приваблює рибу. Інколи підходять цілі косяки і вдається за раз упіймати по декілька штук. У Володимира Андрійовича був випадок, коли він, завдячуючи комбінованій снасті, підняв на борт три тріски – дві по 12 й одна на 9 кілограмів. А його приятель – чотири дев’ятикілограмові пікши. (Цей різновид риб виростає до метрової довжини й сягає ваги до 20 кілограмів). Хорошим трофеєм є палтус – схожий на камбалу. Ловлять його на велику силіконову G-голівку, з трійником у хвості. (Трапляється на великих глибинах, виростає до 4 метрів і масу набирає понад триста кілограмів. Щоправда, В.А. Артеменку якось трапився лише 12-кілограмовий екземпляр).
Особливість лову в норвезькому фйорді – риба клює здебільшого під час припливу. А ще добре, коли неподалік розташоване господарство з розведення форелі. Там у певний час годують молодняк, частина корму через сітку все ж таки потрапляє в море і приваблює вільну рибу…
Напрочуд смачна - зубатка. (Буває півтораметровою й важить кілограмів тридцять). Хоча, правду кажучи, свіжий палтус або скумбрія, приготовані на грилі, практично нічим не гірші. Додому ж з Норвегії зазвичай береться 20 кілограмів філе тріски - почастувати родичів з друзями. Однак існує й одна пересторога: у великої тріски печінка зазвичай побита глистами, тож тельбухи викидають.
Окрема тема – снасті, що використовуються на риболовлі у фйорді. Вудилище має бути дуже потужним , рибалка користується і спеціальним поясом, в який впирається руків’ям, долаючи опір рибини. Загалом же розмаїття існуючих блешень, гачків тощо доволі велике, хто хоче – може використовувати навіть волосінь, невидиму під водою (флюорокарбон).
… Одного разу В.А. Артеменку – знову ж таки з друзями – випало порибалити в далекій екзотичній латиноамериканській країні Нікарагуа. Цікавий тур передбачав сплав річкою на човнах, поєднаний з риболовлею. Організовував усе француз, який має там туристичну фірму. (Він мав удома бізнес – кілька пресових видань, але принади столичного життя в Парижі змінив на можливість спокійно порибалити й поділитися такою можливістю з усіма бажаючими). Отже, чотирма човнами наші співвітчизники рухалися вниз за течією. Довкола – тропічні ліси, крокодили на березі, мавпи стрибають між гілок дерев, барвисті папуги тріпочуть крилами. На зупинках – можливість придбати багатокілограмову в’язанку бананів лише за якихось двадцять гривень…
Ловили ж тарпона. (Виростає до 2 метрів і набирає вагу до 160 кг). Особисто В.А. Артеменку пощастило впіймати два екземпляри по 70 кілограмів. Метод лову – звичайний тролінг, снасть – яскравий воблер. Одного разу на стоянці біля ділянки русла, всіяного скелями, на гачок попався сімдесятикілограмовий тарпон. Борсався він так потужно, що просто на буруни потяг катер, днище якого кілька разів вдарилося об каміння. Через деякий час судно зупинилося на березі, а риба все ж таки видохлася. Хоча своїм характером змусила рибалок похвилюватися…
Говорячи про плани на майбутнє, герой цієї оповіді згадав про намір порибалити в Арктиці – на архіпелазі Шпіцберген, впіймати колись нільського окуня в Африці й відправитися на пошуки рибацького щастя в Амазонію, до Південної Америки. Знаючи В.А. Артеменка, можна бути певним: він обов’язково виконає намічене. Зрештою, можливості для пізнання природи такі ж безмежні, як і навколишній світ.
Олег МІРОШНИЧЕНКО.
Фото з сімейного архіву В.А.Артеменка.
Комментариев нет:
Отправить комментарий