Помер відомий городнянський і щорський журналіст, ветеран Великої Вітчизняної війни Іван Петрович ДУДКО.

І.П. Дудко народився 24 січня 1926 року в селі Хрінівці (тепер Щорський, тоді – Городнянський район) у селянській сім’ї. Після закінчення в 1941 році Гірської середньої школи і в період тимчасової німецької окупації працював у батьковому домашньому господарстві. Після визволення району був мобілізований у Червону Армію і брав участь у війні з мілітаристською Японією.


Після демобілізації з 1950 по 1986 рік працював у районних газетах – нашій, городнянській. Заочно закінчив Прилуцьке педучилище і факультет журналістики Київського державного університету. Його кореспонденції, фейлетони, нариси, історичні дослідження схвально оцінювали читачі. З-під його пера вийшли книги «Живуть брати над Жеведою», «Автографи дружби і надії», «Дорога спогадів» та інші. Окремі його твори у свій час були відзначені республіканськими преміями, занесені бібліотекою Гарвардського університету (США) в Інтернет.
Вийшовши на заслужений відпочинок, І.П.Дудко не полишив творчості, навіть всупереч значній втраті зору, він знаходив можливість писати. На жаль, лише у рукописах залишилися книги «Полки Кропив’янські», «Троянди і терни районного журналіста», «Чужинська ніч» - підступна хвороба раптово наблизила його смертний фінал. За участь у війні з імперіалістичною Японією І.П. Дудко нагороджений орденами Вітчизняної війни та Богдана Хмельницького.
Світла пам’ять про І.П.Дудка – людини, яка все своє життя присвятила журналістиці і, зокрема, районній пресі, назавжди збережеться у наших серцях.
Колектив редакції
райгазети «Промінь»
Повернулись
знов лелеки
Повернулись знов лелеки
Після мандрів у світи,
Чом з країв чужих далеких
Не приходиш, сину, ти?
Я з війни тебе чекаю,
Хоч її давно й нема,
Листоношу виглядаю –
В хаті смуток і зима.
Не порадують онуки
Вже ні сміхом, ні теплом,
При дорозі схрещу руки
У чеканні за селом.
Іван ДУДКО