Святителя Феодосія Углицького (18 лютого) звичніше називають Чернігівським.
Жив він у сімнадцятому столітті й походив із дворянської сім’ї Полонецьких, які пізніше отримали прізвище Углицьких. Батько його був священиком на Україні. Задатки благочестя і добрих якостей святитель отримав у домі своїх батьків, які виховували його у страху Божому, з віком сам розвивав їх. По закінченні навчання став монахом. За свою духовну мудрість і суворе подвижницьке життя св. Феодосій, підвищуючись на посадах, швидко досяг сану єпископа і був послідовником по управлінню великого світоча церкви, чернігівського архієпископа Лазаря Барановича. Прийнявши святительський престол в чернігівській єпархії, він з батьківською ревністю дбав про добробут своєї пастви; особливо ж турбувався про посилення в ній любові до подвижницького житія, високий приклад якого показував усім сам. Але недовго сіяв святитель Феодосій на чернігівській кафедрі, через три з половиною роки він тихо помер і був похований в Борисо-Глібському соборі в Чернігові. З дня смерті його минуло багато років, але пам’ять про його ангелоподібне життя не згасла, а з часом ще більше зросла внаслідок чудесної допомоги, яку він надає тим, хто звертається до нього. Тому Св. Синод, оглянувши мощі святителя і знайшовши їх нетлінними, в 1896 році відкрив їх для загального поклоніння.
Чернігівська Єлецька ікона Пресвятої Богородиці перебуває в Чернігові в Єлецько-Успенському чоловічому монастирі. Про цю ікону Богоматері існує такий переказ. Коли в 1060 році св. преподобний Антоній Печерський віддалений був із Києва князем Ізяславом, то пішов за околиці Чернігова і тут, викопавши собі печеру, оселився. Одного разу побачив ікону Пресвятої Богородиці на ялині (ели – рос. мовою). На місці явлення ікони св. Антоній заснував Успенську обитель, у якій була поставлена ікона. Як ікону, так і обитель, названо Єлецькими.
27 лютого перенесення мощів Михайла Чернігівського. Він разом із боярином своїм Феодором закатований у 1244 році в Золотій орді за наказом татарського хана Батия за те, що вони не хотіли пройти через очищувальний вогонь, розкладений перед шатром хана, і вклонитися кумирам. Тіла їх кинули псам, аби ті їх з’їли. Але благочестиві руські християни таємно взяли їх і перенесли в Чернігів. Звідси в 1572 році при царі Іоанні Грозному вони були перенесені до Москви. Почивають в Архангельському соборі.
Жив він у сімнадцятому столітті й походив із дворянської сім’ї Полонецьких, які пізніше отримали прізвище Углицьких. Батько його був священиком на Україні. Задатки благочестя і добрих якостей святитель отримав у домі своїх батьків, які виховували його у страху Божому, з віком сам розвивав їх. По закінченні навчання став монахом. За свою духовну мудрість і суворе подвижницьке життя св. Феодосій, підвищуючись на посадах, швидко досяг сану єпископа і був послідовником по управлінню великого світоча церкви, чернігівського архієпископа Лазаря Барановича. Прийнявши святительський престол в чернігівській єпархії, він з батьківською ревністю дбав про добробут своєї пастви; особливо ж турбувався про посилення в ній любові до подвижницького житія, високий приклад якого показував усім сам. Але недовго сіяв святитель Феодосій на чернігівській кафедрі, через три з половиною роки він тихо помер і був похований в Борисо-Глібському соборі в Чернігові. З дня смерті його минуло багато років, але пам’ять про його ангелоподібне життя не згасла, а з часом ще більше зросла внаслідок чудесної допомоги, яку він надає тим, хто звертається до нього. Тому Св. Синод, оглянувши мощі святителя і знайшовши їх нетлінними, в 1896 році відкрив їх для загального поклоніння.
Чернігівська Єлецька ікона Пресвятої Богородиці перебуває в Чернігові в Єлецько-Успенському чоловічому монастирі. Про цю ікону Богоматері існує такий переказ. Коли в 1060 році св. преподобний Антоній Печерський віддалений був із Києва князем Ізяславом, то пішов за околиці Чернігова і тут, викопавши собі печеру, оселився. Одного разу побачив ікону Пресвятої Богородиці на ялині (ели – рос. мовою). На місці явлення ікони св. Антоній заснував Успенську обитель, у якій була поставлена ікона. Як ікону, так і обитель, названо Єлецькими.
27 лютого перенесення мощів Михайла Чернігівського. Він разом із боярином своїм Феодором закатований у 1244 році в Золотій орді за наказом татарського хана Батия за те, що вони не хотіли пройти через очищувальний вогонь, розкладений перед шатром хана, і вклонитися кумирам. Тіла їх кинули псам, аби ті їх з’їли. Але благочестиві руські християни таємно взяли їх і перенесли в Чернігів. Звідси в 1572 році при царі Іоанні Грозному вони були перенесені до Москви. Почивають в Архангельському соборі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий