Нотаріальному посвідченню підлягає правочин, який вчинено у письмовій формі, лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін. Такий правочин посвідчується нотаріусом шляхом вчинення посвідчувального напису на документі, в якому викладено текст правочину.
Для нотаріального посвідчення правочину текст має відповідати загальним вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ), яка встановлює, що зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків. Для вчинення правочину потрібно мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ст. 30 ЦКУ цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Цивільна дієздатність поділяється на: часткову, неповну та повну. Часткову цивільну дієздатність має фізична особа, яка не досягли чотирнадцяти років. Неповну цивільну дієздатність має фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин, який вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
Відповідно до ЦКУ обо-в’язковому нотаріальному посвідченню підлягають наступні правочини: договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири), земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір міни (застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення
про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання); договір дарування нерухомого майна та договір дарування валютних цінностей на
суму, яка перевищує п’ятде-сятикратний розмір неподаткового мінімуму доходів громадян; договір ренти та договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти; договір довічного утримання (догляду); договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (якщо укладається на строк не
менше як три роки); договір найму транспортного засобу (якщо укладається з фізичною особою); договір оренди житла з викупом; договір позики транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних
засобів); договір управління нерухомим майном; спадковий договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Недотримання нотаріального посвідчення правочину призводить до визнання такого правочину нікчемним. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається недійсним з моменту його вчинення. Якщо права та обов’язки такого правочину передбачалися на майбутнє, можливість їх настання у майбутньому припиняється.
При повному або частковому виконанні договору, коли сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В такому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Т.ВАСИЛЬЧЕНКО,
державний нотаріус
Для нотаріального посвідчення правочину текст має відповідати загальним вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ), яка встановлює, що зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків. Для вчинення правочину потрібно мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ст. 30 ЦКУ цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Цивільна дієздатність поділяється на: часткову, неповну та повну. Часткову цивільну дієздатність має фізична особа, яка не досягли чотирнадцяти років. Неповну цивільну дієздатність має фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин, який вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
Відповідно до ЦКУ обо-в’язковому нотаріальному посвідченню підлягають наступні правочини: договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири), земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір міни (застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення
про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання); договір дарування нерухомого майна та договір дарування валютних цінностей на
суму, яка перевищує п’ятде-сятикратний розмір неподаткового мінімуму доходів громадян; договір ренти та договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти; договір довічного утримання (догляду); договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (якщо укладається на строк не
менше як три роки); договір найму транспортного засобу (якщо укладається з фізичною особою); договір оренди житла з викупом; договір позики транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних
засобів); договір управління нерухомим майном; спадковий договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Недотримання нотаріального посвідчення правочину призводить до визнання такого правочину нікчемним. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається недійсним з моменту його вчинення. Якщо права та обов’язки такого правочину передбачалися на майбутнє, можливість їх настання у майбутньому припиняється.
При повному або частковому виконанні договору, коли сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В такому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Т.ВАСИЛЬЧЕНКО,
державний нотаріус
Комментариев нет:
Отправить комментарий