До Тараса Шевченка
22 травня - важлива дата для кожного українця. У цей день прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні.
Так, 9 березня, в день його народження, до нього завiтало кiлька знайомих. У розмовi з ними поет побажав, щоб поховали його в Каневi. Вранцi 10 березня поета не стало. Поховали Т.Г.Шевченка 13 березня, у Петербурзi, на Смоленському кладовищi. Лише у квiтнi 1861 року, після того, як 58 днів прах Т. Г. Шевченка знаходився в Петербурзі, царський уряд дозволив перевезти його в Україну. 8 травня 1861 року домовина була викопана, перенесена через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу та залізницею перевезена до Москви. I рушила вона через усю Росiю з пiвночi на пiвдень. Перевезення домовини тривало 14 дiб. Шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитровськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бровари до Києва. 20 травня пароплавом «Кременчук» із Києва прах поета везли Дніпром. Веснянi води близько пiдступили до мiста, i пароплав причалив на невеличкому острiвцi за 300 м вiд берега. Жоден з рибальських човнiв не мiг витримати домовини. Не можна було i перенести її на руках бродом. Тодi запрягли двi пари круторогих волiв у козацького воза i мiлиною перевезли труну на «велику» землю. Дві доби домовина знаходилась в Успенському соборі, а 22 травня канівський протоієрей Гнат Мацкевич вiдслужив заупокiйну Лiтургiю i виголосив надгробне слово, яке завершувалось так: «Благовiй же до граду нашого, Україно: в нас покоїться прах Тараса Шевченка! Тут, на однiй з найвищих гiр Днiпрових, як на горi Голгофi, подiбно Хресту Господньому, водрузиться хрест, що його бачитимуть i по цю, i по ту сторону Днiпра». Це сталося 154 роки тому. Тож не дивно, що саме цього дня біля Щорської районної гімназії пройшла урочиста лінійка за участю учнів гімназії та очільників району. Звучали пісні на вірші Тараса Шевченка, поезія, присвячена великому поетові, до монументу були покладені квіти.
Обеліск
у Рогізках відремонтували
Пам’ятний обеліск знаходиться на рогізківському кладовищі. У роки війни, захищаючи нашу Батьківщину, тут загинуло 14 радянських воїнів. 13 з них – безіменні, не вдалося встановити їхні особи. І тільки в одного була капсула з усіма даними. Цей обеліск було встановлено 45 років тому і його нинішній стан бажав кращого. За ініціативи директора СТОВ «Щорсільгоспсервіс» Наталії Коваленко та допомоги депутата обласної ради Григорія Божка обеліск відремонтували. Він став невпізнаним, красивим. А вчинки Наталії Петрівни й Григорія Никифоровича сільчани назвали теж красивими. Зрештою, ці керівники не вперше підставляють плече рідній громаді, не вперше демонструють свою високу громадську позицію.
Маргарита ЛИТОВЧЕНКО
Фото автора
22 травня - важлива дата для кожного українця. У цей день прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні.
Так, 9 березня, в день його народження, до нього завiтало кiлька знайомих. У розмовi з ними поет побажав, щоб поховали його в Каневi. Вранцi 10 березня поета не стало. Поховали Т.Г.Шевченка 13 березня, у Петербурзi, на Смоленському кладовищi. Лише у квiтнi 1861 року, після того, як 58 днів прах Т. Г. Шевченка знаходився в Петербурзі, царський уряд дозволив перевезти його в Україну. 8 травня 1861 року домовина була викопана, перенесена через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу та залізницею перевезена до Москви. I рушила вона через усю Росiю з пiвночi на пiвдень. Перевезення домовини тривало 14 дiб. Шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Кроми, Дмитровськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бровари до Києва. 20 травня пароплавом «Кременчук» із Києва прах поета везли Дніпром. Веснянi води близько пiдступили до мiста, i пароплав причалив на невеличкому острiвцi за 300 м вiд берега. Жоден з рибальських човнiв не мiг витримати домовини. Не можна було i перенести її на руках бродом. Тодi запрягли двi пари круторогих волiв у козацького воза i мiлиною перевезли труну на «велику» землю. Дві доби домовина знаходилась в Успенському соборі, а 22 травня канівський протоієрей Гнат Мацкевич вiдслужив заупокiйну Лiтургiю i виголосив надгробне слово, яке завершувалось так: «Благовiй же до граду нашого, Україно: в нас покоїться прах Тараса Шевченка! Тут, на однiй з найвищих гiр Днiпрових, як на горi Голгофi, подiбно Хресту Господньому, водрузиться хрест, що його бачитимуть i по цю, i по ту сторону Днiпра». Це сталося 154 роки тому. Тож не дивно, що саме цього дня біля Щорської районної гімназії пройшла урочиста лінійка за участю учнів гімназії та очільників району. Звучали пісні на вірші Тараса Шевченка, поезія, присвячена великому поетові, до монументу були покладені квіти.
Обеліск
у Рогізках відремонтували
Пам’ятний обеліск знаходиться на рогізківському кладовищі. У роки війни, захищаючи нашу Батьківщину, тут загинуло 14 радянських воїнів. 13 з них – безіменні, не вдалося встановити їхні особи. І тільки в одного була капсула з усіма даними. Цей обеліск було встановлено 45 років тому і його нинішній стан бажав кращого. За ініціативи директора СТОВ «Щорсільгоспсервіс» Наталії Коваленко та допомоги депутата обласної ради Григорія Божка обеліск відремонтували. Він став невпізнаним, красивим. А вчинки Наталії Петрівни й Григорія Никифоровича сільчани назвали теж красивими. Зрештою, ці керівники не вперше підставляють плече рідній громаді, не вперше демонструють свою високу громадську позицію.
Маргарита ЛИТОВЧЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий