Навесні поміж наших земляків точилися жваві розмови стосовно можливого обмеження переліку тих категорій населення, які мають право на пільговий проїзд у приміському транспорті. Причому і дата нововведення називалася – 1 червня. З цього приводу потрібно навести слова начальника управління соцзахисту РДА О.В. Запорожець: «Станом на 27 травня 2015 року ніхто не скасовував нормативних документів, якими регламентоване перевезення пільговиків, тож наразі все лишається так, як і було. Принаймні, стосовно пенсіонерів, інвалідів, учасників бойових дій - точно». Однак «Промінь» вирішив детальніше висвітлити роль держави у забезпеченні соціальних гарантій малозабезпеченим громадянам, зокрема – у транспортній сфері.
Згідно з чинним законодавством право на повністю або частково безкоштовний проїзд у приміському пасажирському транспорті мають пенсіонери за віком (їх у нашому районі понад сім тисяч), діти війни, ветерани війни, чорнобильці І-ІІ категорій, інваліди, багатодітні сім’ї та ще деякі категорії населення. Коли хтось із них вирушає в поїздку по району залізницею або автобусом, транспортники зараховують це собі в умовний збиток і потім виставляють рахунки державі на компенсацію втрачених коштів. Ці гроші надходять їм пізніше. Все ніби й логічно, але виникають два запитання: за яким принципом обчислюється «пільговий» пасажиропотік і які суми отримують місцеві перевізники? Детальнішу інформацію вдалося роздобути в управлінні соцзахисту РДА. Отже, спочатку про фінансовий бік справи. У Щорському районі перевезенням пільговиків займаються Конотопська дирекція залізничних перевезень і Щорське автотранспортне підприємство 17446. (приватна структура - акціонерне товариство). Між ними та управлінням соцзахисту райдержадміністрації укладені угоди про розрахунки за надані послуги. Залізницею пільговик може зараз дістатися у двох напрямках – до Камки або Лютівки, а автобусом - скористатися рейсами Щорс – Клюси, Щорс – Смяч і Щорс – Гута Студенецька. У 2012 році залізничники отримали від держави 93 тис. 681 грн, а ось АТП – 237 тис. 709 грн. У 2013 році - 91 тис. 222 грн і 254 тис. 324 грн, відповідно. Торік залізничникам профінансували перевезення на суму 76 тис. 309 грн, натомість «автобусникам» - аж на 372 тис. 148 грн. З початку цього року залізниці дісталося 15 тис. 619 грн, АТП – 43 тис. 460 грн. Така картина спонукає до певних роздумів. Якою методикою користуються перевізники, визначаючи кількість перевезених пільговиків? Стосовно залізниці, то у неї є автоматизована (комп’ютерна) система керування пасажирськими перевезеннями, розрахункові операції реєструються при оформленні квитків, тобто реальний облік існує. Натомість в «автобусників» усе трохи інакше. Для них застосовується методика загального обліку на підставі коефіцієнту. Раніше обраховувався пасажиропотік (щоправда, достатньо умовно) і давався висновок про співвідношення платних і «пільгових» пасажирів. У 2013 році коефіцієнт складав 4,58, у 2014-му – 4,6. У 2015-му розпорядженням голови райдержадміністрації цю цифру затвердили на рівні 3,9. Щоб читачам було зрозуміліше, стан справ треба проілюструвати поданням АТП за один із зимових місяців. На думку перевізника, протягом цього періоду в межах району ветерани війни скористалися правом на пільговий проїзд 1020 разів, діти війни – 1488, ветерани праці – 1129. Але це не фактично, а обрахунково, тобто – приблизно. І наскільки такі показники відповідають реаліям – можна лише здогадуватися. У цьому контексті треба згадати ситуації, які виникали вже неодноразово як раніше, так і в наш час. Хтось розпускає чутки, що автобуси не виїжджають на села, бо «адміністрація не дає грошей на пільговиків». Натомість офіційні дані свідчать, що кошти з бюджету надходять, причому – доволі непогані. Тож про справжні причини «збитковості» перевезень пільгових категорій населення треба вести мову з інакшої точки зору. Загалом же проблема отримання пільг – загальнодержавна. І вже давно існує ідея так званої «монетаризації» - це коли людині дається не обіцянка безкоштовного проїзду в автобусі, а певна сума грошей на місяць. І вже сам пенсіонер з Клюсів вирішуватиме: проїхатися йому до Щорса, чи витратити ці кошти на хліб. Бо погодьмося – багато ветеранів майже ніколи не їздили автобусом «пільгового» рейсу…
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Згідно з чинним законодавством право на повністю або частково безкоштовний проїзд у приміському пасажирському транспорті мають пенсіонери за віком (їх у нашому районі понад сім тисяч), діти війни, ветерани війни, чорнобильці І-ІІ категорій, інваліди, багатодітні сім’ї та ще деякі категорії населення. Коли хтось із них вирушає в поїздку по району залізницею або автобусом, транспортники зараховують це собі в умовний збиток і потім виставляють рахунки державі на компенсацію втрачених коштів. Ці гроші надходять їм пізніше. Все ніби й логічно, але виникають два запитання: за яким принципом обчислюється «пільговий» пасажиропотік і які суми отримують місцеві перевізники? Детальнішу інформацію вдалося роздобути в управлінні соцзахисту РДА. Отже, спочатку про фінансовий бік справи. У Щорському районі перевезенням пільговиків займаються Конотопська дирекція залізничних перевезень і Щорське автотранспортне підприємство 17446. (приватна структура - акціонерне товариство). Між ними та управлінням соцзахисту райдержадміністрації укладені угоди про розрахунки за надані послуги. Залізницею пільговик може зараз дістатися у двох напрямках – до Камки або Лютівки, а автобусом - скористатися рейсами Щорс – Клюси, Щорс – Смяч і Щорс – Гута Студенецька. У 2012 році залізничники отримали від держави 93 тис. 681 грн, а ось АТП – 237 тис. 709 грн. У 2013 році - 91 тис. 222 грн і 254 тис. 324 грн, відповідно. Торік залізничникам профінансували перевезення на суму 76 тис. 309 грн, натомість «автобусникам» - аж на 372 тис. 148 грн. З початку цього року залізниці дісталося 15 тис. 619 грн, АТП – 43 тис. 460 грн. Така картина спонукає до певних роздумів. Якою методикою користуються перевізники, визначаючи кількість перевезених пільговиків? Стосовно залізниці, то у неї є автоматизована (комп’ютерна) система керування пасажирськими перевезеннями, розрахункові операції реєструються при оформленні квитків, тобто реальний облік існує. Натомість в «автобусників» усе трохи інакше. Для них застосовується методика загального обліку на підставі коефіцієнту. Раніше обраховувався пасажиропотік (щоправда, достатньо умовно) і давався висновок про співвідношення платних і «пільгових» пасажирів. У 2013 році коефіцієнт складав 4,58, у 2014-му – 4,6. У 2015-му розпорядженням голови райдержадміністрації цю цифру затвердили на рівні 3,9. Щоб читачам було зрозуміліше, стан справ треба проілюструвати поданням АТП за один із зимових місяців. На думку перевізника, протягом цього періоду в межах району ветерани війни скористалися правом на пільговий проїзд 1020 разів, діти війни – 1488, ветерани праці – 1129. Але це не фактично, а обрахунково, тобто – приблизно. І наскільки такі показники відповідають реаліям – можна лише здогадуватися. У цьому контексті треба згадати ситуації, які виникали вже неодноразово як раніше, так і в наш час. Хтось розпускає чутки, що автобуси не виїжджають на села, бо «адміністрація не дає грошей на пільговиків». Натомість офіційні дані свідчать, що кошти з бюджету надходять, причому – доволі непогані. Тож про справжні причини «збитковості» перевезень пільгових категорій населення треба вести мову з інакшої точки зору. Загалом же проблема отримання пільг – загальнодержавна. І вже давно існує ідея так званої «монетаризації» - це коли людині дається не обіцянка безкоштовного проїзду в автобусі, а певна сума грошей на місяць. І вже сам пенсіонер з Клюсів вирішуватиме: проїхатися йому до Щорса, чи витратити ці кошти на хліб. Бо погодьмося – багато ветеранів майже ніколи не їздили автобусом «пільгового» рейсу…
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий