Ось уже 8 років, як Чернігівщина втратила земляка, уродженця села Іванівка Щорського району, воїна-афганця, людину-легенду Віктора Миколайовича Максименка, який був
яскравим прикладом стійкості, героїзму, витримки, віри, людяності, уміння виживати в екстремальних обставинах, залишаючись при цьому скромним, добрим і небайдужим до чужого горя. Напередодні разом з членом президії Київської організації ветеранів війни, головою об’єднання ветеранів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав та тих, що брали участь у миротворчих операціях ООН, Сергієм Кудіним ми склали маршрут вшанування пам’яті В.М. Максименка: гімназія №34 «Либідь» (носить його ім’я), кладовище на Берківцях, де він похований, і будинок на вулиці Котельній,7, що на Нивках (там проживає мати нашого земляка – Марія Семенівна).
Незабутньою лишилася зустріч у гімназії, зокрема, екскурсія, проведена її директором, кандидатом педагогічних наук Лідією Страшною. А на Берківцях (біля могили Віктора Максименка) ми зустріли голову Подільської районної спілки ветеранів Афганістану в м.Київ (яку 13 років очолював Віктор Миколайович) С.Афіндуліді, полковника М.Вертушкова, його військових побратимів, друзів, соратників по громадській роботі. З кладовища всі разом поїхали до матері Віктора Миколайовича – Марії Семенівни, жінки-героїні, на долю якою випало стільки випробувань… Втративши чоловіка, виростила і виховала чотирьох прекрасних дітей.
Низький уклін Вам, Маріє Семенівно, від земляків, від щорсівчан! Пам`ять про Віктора Миколайовича Максименка завжди буде жити в наших серцях!
Лариса МОЦАР,
голова Щорського відділення
Чернігівського земляцтва у м.Київ
Комментариев нет:
Отправить комментарий