Було колись на полюванні

Свого часу районну організацію мисливців та рибалок очолював І.Л.Шулер. (Було це з 1965 по 1985 роки). Попри доволі екзотичне прізвище він залишив по собі чимало добрих згадок. Серед іншого вмів чудово маринувати гриби, які добре йшли в якості закуски. А окремі історії про його головування переповідають у мисливських колективах і досі.



… Якось під час полювання група мисливців добула лося. Ну не втримався хтось, побачивши такий омріяний трофей на близькій відстані. Словом, влучний постріл поклав тварину на землю, азарт в учасників події б`є через край, аж свідком цієї сцени став І.Л.Шулер. Підійшов і бачить – вполювали самицю. Тут почалися «громи та блискавки»: «Як ви могли! Браконьєри! Покараю! З товариства вижену!» Стоять винуватці, похлюпилися. Справа серйозна, бо тоді дійсно карали за порушення правил полювання і незаконне добування дичини. Аж раптом один з присутніх – ветеринар за фахом – підійшов до лосиці, відкопилив ій верхню губу й каже: «Дивіться, так у неї ж спереду зуби повипадали. Вона хвора, напевно, довго і так не прожила б». Голова райради УТМР глянув на це, зважив усі «за» та «проти», врахував компетентну думку спеціаліста й змінив гнів на милість: «Якщо так, то хай уже, пробачаю. Дійсно, чого тварині було мучитися». І рушив своєю дорогою. А мисливці довго потім реготали, бо у лосів від природи так щелепи влаштовані, що на верхній спереду дійсно зуби відсутні…