У наш час комерційним структурам вдалося реалізувати чимало проектів у сфері енергоефективності.
Воно й зрозуміло: бізнесмени вміють рахувати й не працюють собі у збиток. Замість втрачати тепло на своїх об’єктах, вони заощаджують паливні ресурси шляхом використання у роботі новітніх технологій. Про один з таких прикладів – читайте далі.
Сім’я щорсівчанина Є.О.Мудрицького займається підприємництвом уже давно. Починали вони з торгівлі на ринку. А кілька років тому змогли відкрити і власний магазин. Побудувати його було не просто. (Особливо ж не просто виявилося оформити всі необхідні документи). Із самого початку в Мудрицьких виник задум створити сучасний торгівельний заклад у європейському стилі – з великими вікнами, світлий і просторий. Але разом з тим постала необхідність знайти належне інженерне рішення, бо висока (понад 4 метри) стеля й значна площа віконних конструкцій потенційно тягнуть за собою збільшення витрат на обігрів приміщення. Завдяки правильному розрахунку цю проблему вдалося розв`язати. По-перше, коли зводили стіни – застосували піноблоки (це дало певний позитивний ефект). Згодом були замовлені металопластикові вікна й двері, які запобігли можливим понаднормовим тепловтратам. По-друге ж – саму систему опалення зробили, так би мовити, нетрадиційно для нашої місцевості, відмовившись від радіаторів попід стінами. Коли в процесі будівництва дійшла черга до підлоги, то спочатку на всій площі розмістили гідробар`єр, потім – шар теплоізоляції (спеціальна плівка – щось на кшталт фольги і пінопласт), надалі – проклали і закріпили спеціальні пластикові труби діаметром 15 мм, залили все бетоном товщиною близько 5 сантиметрів, а зверху на це «лягла» плитка. Тобто обігрів йде знизу й по всьому магазину. Окремим аспектом стало встановлення твердопаливного котла вітчизняного (українського) виробництва. Саме такий крок дозволив досягти суттєвої економії. «Спочатку в нас був задум газифікувати об’єкт, але після ретельних роздумів від цього варіанту відмовилися, - розповів Є.О.Мудрицький. – Вже тоді «блакитне паливо» коштувало доволі дорого, а зараз його ціна для комерційних структур поволі наближається до 10 гривень за куб. Скільки треба газу для опалення майже стометрового за площею закладу з високою стелею і скільки це коштуватиме – ніхто не сумніватиметься: дуже багато. Тому ми зупинили свій вибір на котлі, що використовує тверде паливо. Тепер заздалегідь заготовляємо дрова листяних порід (вільха, береза), до початку сезону вони сохнуть і коли настає холодна пора року – нам вистачає на добу трьох мішків такого «паливного ресурсу», аби в магазині утримувалося тепло. У нас – ніби сімейний підряд у бізнесі, тож займатися дровами є кому, «кочегарити» - теж. Робимо все самі. Вигода від цього є очевидною. За приблизними підрахунками дров`яне опалення у чотири рази дешевше, ніж газове. Можливо, при цьому клопоту трохи більше, але ж життя без клопотів не буває…»
Як бачимо, у нашому краї поступово, але просувається справа підвищення енергоефективності. Серед іншого – і завдяки ініціативності простих громадян та комерційних структур. Спільними зусиллями вони роблять внесок у модернізацію вітчизняної економіки.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Воно й зрозуміло: бізнесмени вміють рахувати й не працюють собі у збиток. Замість втрачати тепло на своїх об’єктах, вони заощаджують паливні ресурси шляхом використання у роботі новітніх технологій. Про один з таких прикладів – читайте далі.
Сім’я щорсівчанина Є.О.Мудрицького займається підприємництвом уже давно. Починали вони з торгівлі на ринку. А кілька років тому змогли відкрити і власний магазин. Побудувати його було не просто. (Особливо ж не просто виявилося оформити всі необхідні документи). Із самого початку в Мудрицьких виник задум створити сучасний торгівельний заклад у європейському стилі – з великими вікнами, світлий і просторий. Але разом з тим постала необхідність знайти належне інженерне рішення, бо висока (понад 4 метри) стеля й значна площа віконних конструкцій потенційно тягнуть за собою збільшення витрат на обігрів приміщення. Завдяки правильному розрахунку цю проблему вдалося розв`язати. По-перше, коли зводили стіни – застосували піноблоки (це дало певний позитивний ефект). Згодом були замовлені металопластикові вікна й двері, які запобігли можливим понаднормовим тепловтратам. По-друге ж – саму систему опалення зробили, так би мовити, нетрадиційно для нашої місцевості, відмовившись від радіаторів попід стінами. Коли в процесі будівництва дійшла черга до підлоги, то спочатку на всій площі розмістили гідробар`єр, потім – шар теплоізоляції (спеціальна плівка – щось на кшталт фольги і пінопласт), надалі – проклали і закріпили спеціальні пластикові труби діаметром 15 мм, залили все бетоном товщиною близько 5 сантиметрів, а зверху на це «лягла» плитка. Тобто обігрів йде знизу й по всьому магазину. Окремим аспектом стало встановлення твердопаливного котла вітчизняного (українського) виробництва. Саме такий крок дозволив досягти суттєвої економії. «Спочатку в нас був задум газифікувати об’єкт, але після ретельних роздумів від цього варіанту відмовилися, - розповів Є.О.Мудрицький. – Вже тоді «блакитне паливо» коштувало доволі дорого, а зараз його ціна для комерційних структур поволі наближається до 10 гривень за куб. Скільки треба газу для опалення майже стометрового за площею закладу з високою стелею і скільки це коштуватиме – ніхто не сумніватиметься: дуже багато. Тому ми зупинили свій вибір на котлі, що використовує тверде паливо. Тепер заздалегідь заготовляємо дрова листяних порід (вільха, береза), до початку сезону вони сохнуть і коли настає холодна пора року – нам вистачає на добу трьох мішків такого «паливного ресурсу», аби в магазині утримувалося тепло. У нас – ніби сімейний підряд у бізнесі, тож займатися дровами є кому, «кочегарити» - теж. Робимо все самі. Вигода від цього є очевидною. За приблизними підрахунками дров`яне опалення у чотири рази дешевше, ніж газове. Можливо, при цьому клопоту трохи більше, але ж життя без клопотів не буває…»
Як бачимо, у нашому краї поступово, але просувається справа підвищення енергоефективності. Серед іншого – і завдяки ініціативності простих громадян та комерційних структур. Спільними зусиллями вони роблять внесок у модернізацію вітчизняної економіки.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий