порожнини мешканців нашого району, що підпадають під мобілізацію.
Адже у половини з них майже немає зубів, а у другої більша кількість зубів випала. Можливо, справа у тому, що «призовники» «косять під» Президента США Джорджа Вашингтона, який втратив свій перший зуб у 22, а до часу, коли він став главою країни, у нього залишився тільки один зуб? Чи як, говорив один мій знайомий: «У людини має бути тільки два зуби: один, щоб болів, другий, щоб пиво відкорковувати»? А, може, виною статистика, за якою, більш ніж 90% населення Землі страждає хворобами зубів?
Зрозуміло, що це жарти, якби не було так сумно. Про це «сумно» ми і хотіли поговорити на сторінках нашої газети, бо 9 лютого стоматологи усього світу святкують «свій день». Сьогодні отримати фах стоматолога може кожен, варто тільки закінчити медичний університет, де навчання триває п’ять-шість років, потім рік-два в ординатурі чи інтернатурі. А ось стати справжнім важко, адже, окрім знань, лікар має бути акуратним, мати добру моторику, вміння находити мову з пацієнтами. Хоча були й інші часи… Так у XVII cторіччі зуби рвали на ярмаркових площах. Одягнені в червоне кати робили виривання зубів видовищем, використовуючи у якості інструментів величезні щипці, а замість анестезії — лайки та ляпаси. Причому збирався цілий натовп, щоб поглядіти на це дійство.
У Щорсі ласого до видовищ натовпу нема, та й усі стоматологи (хоч і різні за спеціалізацією) - лікарі від Бога. Шкода, що і проблеми у них, як і у нас - земні. Один з таких лікарів Микола Тунда (родом з Менського району), який ось уже скоро 35 років працює у місцевій стоматологічній поліклініці. І каже, що найгірше справи із зубами йдуть у сільського населення, бо через погане транспортне сполучення, брак часу чи просто власну лінь звертаються до лікаря в останній момент, коли зуби дуже важко врятувати.
Його слова підтверджує і інший лікар, завідувачка стоматологічного відділення Марія Кошель (жінкам дозволили працювати стоматологами тільки з 1875 року). Вона, як і її колега, віддала стоматології, (щоправда, терапевтичній) добрий відрізок життя — 36 років.
- Ми допомагаємо всім, — каже вона. — Ось тільки через погану матеріальну базу безкоштовно лікуємо зуби здебільшого дітям. Усі інші платять чисто символічну ціну, бо люди частенько не можуть дозволити собі дороге лікування. Їдуть звідусіль, і ми кожному, наскільки це можливо, намагаємося допомогти. Чому наскільки? Бо, напевне, наша поліклініка - єдина з районних у області, де нема турбінної стоматологічної установки. Гарне устаткування - це і якість роботи, і швидкість тощо. Скажу більше, що за ці роки, які я тут працюю, жодного разу установки не оновлювалися і весь час нам доводиться лікувати «дідовими методами». Хто хоче більш сучасного, йде до приватних кабінетів. А це образливо: чим ми гірше чи менш професійні? Спонсори ж подарували такі установки навіть у деякі села Щорського району, а нам — ніхто…
А ще наші лікарі кажуть, що зуби мають бути завжди доглянутими, бо гарне пережовування їжі — запорука здоров’я. Тож, щоб ви мали завжди здоровий вигляд, варто двічі на рік відвідувати фахівця. Будьмо здорові!
Маргарита ЛИТОВЧЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий