Майже щороку бригадиру колгоспу ім.Петровського Василю Івановичу його дружина дарувала доньок: Раїсу, Таїсу, Аллу, Галину. Чотири симпатичні дівчинки вже радували молодих батьків. Ніна завагітніла вп’яте.
«Буде син», - казав друзям Василь. Йому так хотілося спадкоємця, котрий носив би прізвище династії Дорошенків. Адже на той час у всіх братів було по 2-3 сини, а у нього одного – доньки.
Нагадаю, що історія ця трапилася у ті часи, коли народжуваність в Україні була високою – тоді чи не в усіх сім’ях зростало по 5-7 діточок, тоді, зрештою, і у Займищі на вулиці, де жила щаслива багатодітна сім’я, Ніна була не єдиною жінкою, яка вкотре чекала малюка. Із числа вагітних по сусідству з Ніною жила Марія. Саме її того лютневого дня, добре вкутавши кожухами, конем на санях повезли у Щорське пологове відділення. Новина миттєво облетіла засніжене село, але чогось усі були впевнені, що повезли не Марію, а Ніну…
Долетіла радісна звістка і до Василя, який ще зранку пішов за річку перевіряти колгоспні стоги сіна.
Повернувся з поганими новинами: хтось украв півстогу сіна. Сліди крадіжки вели у сторону Заріччя. Цю інформацію негайно треба було передати у міліцію, тож Василь зайшов до чергового обліковця Валентини. Не встиг доторкнутися до телефонного апарата, як жінка випалила прямо у лоб: «Поздоровляю! У вас син!»
Василь страшенно зрадів, але, щоб упевнитися, що все це не розіграш, що дружина і справді подарувала йому довгоочікуваного сина, він вирішив сам особисто подзвонити у пологове відділення і спитав про те, чи привозили, сьогодні із Займища вагітну жінку. – Так! – відповіла йому акушерка. – У неї, тобто у нас син? – перепитав тремтячим голосом Василь.
– Хлопчик! Три кілограми 500 грамів. Мама і хлопчик почуваються добре, - дала повну відповідь працівниця пологового відділення.
Зраділий Василь вирішив відзначити цю особливу подію безпосередньо у колгоспній хаті. Він хутко збігав на «точку», взяв у борг трилітрову банку самогонки, сала. Рідний брат Василя Іван (жив по сусідству з колгоспною хатою) приніс солених огірків, чарки.
За двома зсунутими столами Василь отримував поздоровлення від двох ковалів, теслярів, пожежних, від своїх близьких, друзів і від любителів випити на «халяву». Виголошували тости, друзі, набивалися в куми і пропонували ім’я майбутньому хрещенику. Словом, «обмивали» новонародженого…
А в цей час у залізничній їдальні працівники депо поздоровляли Володимира Борисенка, чоловіка Марії, з народженням сина. Відбувалося приблизно те саме, що і в колгоспній хаті. Погуляли деповські і займищанські чоловіки на славу. Зі слів колгоспного політінформатора Василя Бєліка (встиг побачитися з не одним сільчанином), люди щиро раділи за Василя Івановича і його дружину Ніну, вітали їх з поповненням у сім’ї.
А у другій компанії чоловік Марії домовився (за могорич) з машиністом паровоза, аби той дав три довгі гудки в честь новонародженого спадкоємця. І лише пізно увечері виявилася правда: дві різні компанії «обмивали» одного й того малюка.
Коли у сутінках «під газом» Василь повернувся додому, на порозі зустрічала його все ще вагітна дружина.
Тільки через три дні, 13 лютого, Ніна народила п’яту дівчинку… Валю.
Георгій ЛЕПНЮК
На фото (із архіву сім’ї) Ніна, Василь і 4 донечки, 1957 рік.
«Буде син», - казав друзям Василь. Йому так хотілося спадкоємця, котрий носив би прізвище династії Дорошенків. Адже на той час у всіх братів було по 2-3 сини, а у нього одного – доньки.
Нагадаю, що історія ця трапилася у ті часи, коли народжуваність в Україні була високою – тоді чи не в усіх сім’ях зростало по 5-7 діточок, тоді, зрештою, і у Займищі на вулиці, де жила щаслива багатодітна сім’я, Ніна була не єдиною жінкою, яка вкотре чекала малюка. Із числа вагітних по сусідству з Ніною жила Марія. Саме її того лютневого дня, добре вкутавши кожухами, конем на санях повезли у Щорське пологове відділення. Новина миттєво облетіла засніжене село, але чогось усі були впевнені, що повезли не Марію, а Ніну…
Долетіла радісна звістка і до Василя, який ще зранку пішов за річку перевіряти колгоспні стоги сіна.
Повернувся з поганими новинами: хтось украв півстогу сіна. Сліди крадіжки вели у сторону Заріччя. Цю інформацію негайно треба було передати у міліцію, тож Василь зайшов до чергового обліковця Валентини. Не встиг доторкнутися до телефонного апарата, як жінка випалила прямо у лоб: «Поздоровляю! У вас син!»
Василь страшенно зрадів, але, щоб упевнитися, що все це не розіграш, що дружина і справді подарувала йому довгоочікуваного сина, він вирішив сам особисто подзвонити у пологове відділення і спитав про те, чи привозили, сьогодні із Займища вагітну жінку. – Так! – відповіла йому акушерка. – У неї, тобто у нас син? – перепитав тремтячим голосом Василь.
– Хлопчик! Три кілограми 500 грамів. Мама і хлопчик почуваються добре, - дала повну відповідь працівниця пологового відділення.
Зраділий Василь вирішив відзначити цю особливу подію безпосередньо у колгоспній хаті. Він хутко збігав на «точку», взяв у борг трилітрову банку самогонки, сала. Рідний брат Василя Іван (жив по сусідству з колгоспною хатою) приніс солених огірків, чарки.
За двома зсунутими столами Василь отримував поздоровлення від двох ковалів, теслярів, пожежних, від своїх близьких, друзів і від любителів випити на «халяву». Виголошували тости, друзі, набивалися в куми і пропонували ім’я майбутньому хрещенику. Словом, «обмивали» новонародженого…
А в цей час у залізничній їдальні працівники депо поздоровляли Володимира Борисенка, чоловіка Марії, з народженням сина. Відбувалося приблизно те саме, що і в колгоспній хаті. Погуляли деповські і займищанські чоловіки на славу. Зі слів колгоспного політінформатора Василя Бєліка (встиг побачитися з не одним сільчанином), люди щиро раділи за Василя Івановича і його дружину Ніну, вітали їх з поповненням у сім’ї.
А у другій компанії чоловік Марії домовився (за могорич) з машиністом паровоза, аби той дав три довгі гудки в честь новонародженого спадкоємця. І лише пізно увечері виявилася правда: дві різні компанії «обмивали» одного й того малюка.
Коли у сутінках «під газом» Василь повернувся додому, на порозі зустрічала його все ще вагітна дружина.
Тільки через три дні, 13 лютого, Ніна народила п’яту дівчинку… Валю.
Георгій ЛЕПНЮК
На фото (із архіву сім’ї) Ніна, Василь і 4 донечки, 1957 рік.
Комментариев нет:
Отправить комментарий